622
Книга пророка Ісаїї 24. 25.
з еьвященником; що буде слузї, те й панові його; що служебцї, те й панї її; що з купуючим, те й з тим, хто продав; що довжникові, те й тому, хто дав позичку; що з лихварем, те й з даючим лихву.
3. Земля опустів до щаду, й мов бизлуплена буде; бо Господь вирік се слово.
4. Засумує, занив; поникне, помарнів куля земна; поникнуть і тї, що з висока позирали на людей на 8емлї.
5. Бо 8емля вся зледащіла під живучими на нїй, вони бо переступили закони; змінили устави; зломали вічний заповіт.
6. Тим то пожере прокляттє вемлю,й живучі на нїй відберуть кару; за те попалені осадники землї, й не багато зостанесь людей.
7. Заплакали соком грона, захорілавинна лоза, зітхає кожне серце, — перед тим веселе.
8. Перестали веселощі з бубнами,замовкли радісні клики, заніміли гуслі;
9. Вже вина не пють із сьпівом; гіркий напиток усїм, що його пють.
10. Поруйнований запустілий город,будинки замкнені стоять, нї-як входити.
11. Плачуть за вином по улицях;радощі замеркли, прогнані всі веселощі з землі.
12. В городах пустки зістались, ворота повалились.
13. А на землі буде з народами тесаме, що буває, коли пообтрушують оливки, виноград обріжуть, та покінчать збірку.
14. (тільки праведні) Тілько вонипіднесуть свій голос, возрадуються вадля величності Господньої, голосно викликати муть із того моря.
15. Ой шануйте ж на востоцї Господа, по островах морських (хваліть) імя Господа, Бога Ізрайлевого.
16. Від найдалшого краю землї чуємпісню: „Слава Праведному!и Я ж промовив: „Нуждо моя, нуждо моя! о горе моє! Лиходїї коять лихо, й коять лихо лиходїї по лиходійський
17. Страх на тебе й яма й еїло, чоловіче земний.
18. Хто бо від страху втече, почув- іпш крик страху, той впаде у яму, а хто вилізе з ями, попадеться в еїло; бо всї спусти на небі відчинені будуть, і земля буде трусом труситись в основах.
19. Земля ровступиться, земля розсядеться, земля, знай, труситися буде.
20. І хитати меться, наче пянип,гойдати меться, неначе колиска, бо бевваконностї її обтяжують її; упаде вона, та й не підведеться.
21. І навідає тодї Господь військонадземне в висотах, і царів земних унизу.
22. І збере їх до купи, як вязнї, уяму, та й зачинить їх разом у темниці, й по довгому часі будуть все ще кари терпіти.
23. І засоромиться місяць тодї, ва*стидаєсь сонце*, коли Господь сил воцариться в Сионї й в Ерусалимі**, й перед старцями в славі засияє.
Реподи! ти Бог мій; буду тебе прославляти, буду хвалити імя твоє; ти бо вчинив речі дивні; задуми давні спевнились; — так!
2. Ти обернув міста в купу каміння,утверджені замки — в руїну; не стало вже чужинецьких палат у місті: повіки воно не відбудуєсь.
3. Тим тебе будуть потужні народихвалити, а городи страшних народів боятись;
4. Ти бо був убогому вахистом: охороною бідного тїсного часу в него, втечищем під хуртовину, й тінню у спеку; бо лють гнобителів дихала на них, мов буря об мур.
5. Як жару під засуху, так погасивєси буту ворогів; як жара густою хмарою, — так пригашена побіда переважників лютих.
6. І приладить Господь сил на сійгорі гостину для всіх народів ів товстих страв, — гостину з пініту в костях і з самих вин чистих;
7. І порве він на сїй горі покривало, що вкриває всї народи, — покривало, ще лежить на всіх племенах. _
8. Потоптана буде смерть по всі* Закриє собі лице — потемвїв. ** В пробутку небесному.
