623
Книга пророка Ісаїї 25. 26. 27.
віки, 3 повтирав Господь сльови в усїх лиць, і здійме ганьбу в свого люду по всїйземлі; от як говорить Господь.
9. І скажуть того дня: Ось він нашБог! на його ми вповали, й він спас нас! Ось він Господь, на його ми вповали, то й радуватись і веселитись мемо спаннєм його!
10. Бо Господня рука на горі сїй опочине, а Моаба потопче на його ж місці, мов ту солому на гнїй.
11. 1 хоч він ровпростре руки свої,як пливець до пливання простирав, то Господь впокорить гординю його разом із лукавством рук його.
12. І твердиню височенних мурівтвоїх повалить, поверне, розкине по землі в порох.
В той день буде в вемлї Юдиній ся пісня сьпіватись: Місто кріпке в нас; він спасенне дав нам вамість мурів і валів.
2. Відчиняйте ворота, нехай ввійденарод праведний, що любить правду.
3. Твердого духом хорониш ти в повному впокої, ва те, що він на тебе вповає.
4. Вповайте ж на Господа повіки,бо Господь Бог — се твердиня вічна.
5. Він поскидав тих, що вгорда високо неслися, — той високий город; скинув його, поверг його, скинув у порох.
6. Топче його нога, ноги вбогого,стопи нуждарів.
7. Путь праведного рівна; ти вирівнувш стежку праведному.
8. (стоячи) На стежці судів твоїх,Господи, ми вповали на тебе; до твого імени й памяті про тебе вмагала душа наша.
9. Душею моєю ввлїтав я поночі дотебе, й духом у внутрі моєму буду шукати тебе в досьвітнього ранку; коди бо присуди твої діються на вемлї, тодї живущі на сьвітї навчаються справедливості.
10. Як безбожний буде помилуваний, — не навчиться справедливості; він коїти ме лихо в вемлї праведних, та й не буде оглядатись на Господню велич.
11. Господи! ти знімав правицютвою високо, та вони не бачили її; нехай же побачать і засоромляться ненавидники люду твого; огонь твій нехай дожере ворогів твоїх.
12. Господи! ти даруєш мир; бо жусї справи наші ти нам у строюєш.
13. Господи, Боже наш! над намикрім тебе панували володарі другі; та ми задля тебе одного імя твоє шануєм.
14. Мертві вже не ожиють; велетніне встануть, бо ти навідався й вигубив їх, та затратив всю память про них.
15. Ти намножив люд, Господи, велико намножив; ти прославив себе, розширив гряницї землї.
16. Господи! він же тілько в нуждїшукав тебе; виливав тихі молитви, коли кари твої спадали на його.
17. Мов та вагітна, як прийде часїй родити, мучиться, кричить у болях, оттак бували й ми перед тобою.
18. І ми бували вагітні, мучились,— та родили хиба вітер; спасення-добра не приспорили землі, й невірні осадники землі не попадали.
19. Та мерцї твої ожиють, устануть мертві тїла! Оживайте ж, веселітесь, що в порох лягли; бо роса в тебе, — роса, що живить травицю, й земля викине померших.
20. Ійди ж, народе мій*, ввійди всвої хатини; зачини за собою двері, сховайся на часинку, докіль гнїв перейде;
21. Ось бо, Господь вийде з пробутку свого покарати вемнородних ва їх бевваконство; й вемля видасть ів себе кров, що повсисала; не таїти ме вже своїх убитих.
В той час покарає Господь мечем своїм тяжким, великим, потужним левиятана, що просто мчить, як і левиятана, що вється, і убє потвору морську.
2. В той день васьпівайте про його— про любий виноградник:
3. Я, Господь, бережу його, що хви* Здається, що се говорить Бог до іюмерших праведників, щоб у гробах дожидали посдїдного суду.
