629
Книга пророка Ісаїї 32. 33. 34.
20. Блаженні ж ви, що сієте понадусї води, й випускаєте туди вола й осла.
Горе тобі, пустошнику*, що його не пустошено, (горе тобі) грабіжнику, що його не рабували! Бо, як скінчиш пустошити, то й тебе спустошать; а як скінчиш рабувати, то й тебе грабують.
2. Господи, помилуй нас: на тебевповаєм; будь нам правицею з раннього ранку, й нашим рятунком у нужді!
3. Перед грозою голосу твого повтікають народи; коли ти встанеш, розсіються невірні,
4. І будуть збірати добичу по вас,як гусїнниця збірає, кинуться на все, як сарана кидаєсь.
5. Високий Господь, що живе на висотах ; він сповнить Сион судом і справедливостю.
6. 1 настануть про тебе часи безпечні, богацтво спасення, мудрості й знання, а страх Господень буде скарбом твоїм.
7. Ось, потужні їх кричать на улицях, а посли примирні гірко плачуть.
8. Стало пусто на дорогах, нема подорожних; поламав він умову, повалив місто — ніщо люде в його.
9. Земля сумує, млїє; Ливан у стиді,вавмірає; Сарон став, як пустиня, а Базан з Кармелем і листе втеряли.
10. Отже я тепер устану, говоритьГосподь, тепер піднімусь, здіймусь у гору
11. Вагонїєте від сїна, — вродитесолому; подих ваш — огонь, він же й пожере вас.
12. І тоді будуть погане, як горющавапна, як порубана тернина, згорять ув огні.
13. Слухайте, далекі, що я вадумаввчинити, та й ви, близькі, пізнайте силу мою.
14. Затремтять грішники на Сионї;переляк огорне безбожних: хто ж зміж нас зможе жити коло огню, що все пожерає, хто з нас видержить кодо вічного поломьі? • IV. Цар. 18.
15. А вже ж тілько той, хто ходитьв справедливості й говорить правду; хто цурається наживи в грабежі; хто вдержує руки від підкупу, хто на задуми кріваві уші затикає, й закривав свої очі, щоб вла й не бачити,
16. Такий жити ме, мов на висотах,мов ва неприступними скелями схорониться; хлїб його йому подасться, й вода не всякне в його.
17. Очі твої побачать Царя в славійого, увидять вемлю далеку;
18. Серце твоє буде тілько вгадувати про страшне минуле: де той, що лічив данину? де той, що робив перепись? де той, що ровглядував башти?
19. Не побачиш більше люду жорстокого в глухою недослухною мовою, в язиком чудовищним, невторопним.
20. Подивися на Сиона, — се містосьвяточних зборів наших, а очі твої побачать Ерусалим, пробуток мирний, незрушимий намет; стовпи його ніколи нїхто не вирве, й нї одна поворозка не пірветься.
21. Там Господь великий у нас витає, замість рік та перекопів широких; туди не ввійде ніяке веслове судно, анї корабель не перейде.
22. Бо Господь — суддя нам, Господь — законодавець нам, Господь царь наш; він спасе нас.
23. Твої ж (Ассуре) линви послабли,не вдержать щогли, не натягують вітрила. А тодї настане велике паюваннє вдобичі, навіть каліки будуть жакувати.
24. І нїхто в осадників не скаже: „яне вдужаю“, а людям, що там будуть жити, відпустяться всї гріхи їх.
Приступіте, народи, слухайте й вважайте, люде! Нехай чує земля й уся повнота її, вселенна й усе, що вона вродила!
2. Загорівсь бо гнїв Господень навсї народи, й досада його — на всю многоту їх. Він наложив на їх проклін, передав їх на заріз;
3. Щоб їх повбивано й порозкидано;трупи їх щоб гноєм узялись, та щоб гори од крові їх розмоклись.
