Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/643

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

631

Книга пророка Ісаїї 36. 37.


КНИГА ПРОРОКА ІСАЇІ 36. 37. 631

дарь Ассирийський Сеннахирим на всї утверджені городи Юдині та й по опановував їх.

 2. 1 послав царь Ассирийський Рабсака 8 Лахиса до царя Евекії 8 потужним військом, і він отаборився коло водопроводу 8 вижнього ставу по дорогі до красильного поля.

 3. 1 вийшли до його Еліяким Хелкієнко, що доглядав палат, та Себна, царський писарь, та Йоах АсаФенко, лїтописець.

 4. І каже їм Рабсак: Скажіте Евекії: Так говорить великий царь, царь Ассирийський: Що се 8а надїя, на яку ти вповаєш? На що ти вповавш?

 5. На мою думку — се самі пустіслова, а до війни треба розумної ради й сили; на кого ж ти вповавш, що відорвавсь від мене?

 6. Ось, ти задумав опертись на Египет, — на тую надломану тростину, що кожному, хто обіпреться на неї, заббться в руку й проколе її. Такий той Фараон, царь Египецький, до всіх, що покладають у йому надію.

 7. Коли ж відкажете мені: Ми на Господа, Бога нашого, вповавмо, то чи ж се не той самий, що його висоти та жертівники повносив Езекія, по* велівши Юдї й Ерусалимові: Перед сим тілька жертівником ви мавте поклонятись.

 8. Оце ж увійди в умову в моїм паном, царем Ассирийським: — я дам тобі дві тисячі коней; тільки ЧИ 8Д0будешся на стільки їздецїв до них?

 9. Як се ти думавш відперти, хоча бодного 8 гетьманів самих меньших рабів пана мого, вповаючи на Египет задля колесниць його й комонника?

 10. Хиба я без Господньбї волї наступив на сю вемлю, щоб її спустошити? Сам Господь сказав мені: Ійди проти сівї землї та спустош її.

 11. І сказали Еліяким та Себна таИоах Рабсакові: Розмовляй з рабами твоїми по сирийській, бо ми розуміємо, а не розмовляй в нами по юдейськи в слух людей, що стоять на мурі.

 12. Рабсак же відказав: Хиба ж мійпан послав мене тільки до твого пана й до тебе, щоб сї слова сказати ? Нї, також і до тих людей, що седять на мурі, щоб вкупі з вами ковтати власне кало своє й мочу свою пити?

 13. Тут виступив Рабсак і промовивголосно по юдейськи: Слухайте слова великого царя, царя Ассирийського!

 14. Так говорить царь: Нехай васЕзекія не баламутить, він бо вас не врятує;

 15. І нехай не розважав вас Езекіянадією на Господа, говорючи: Господь вирятує нас і не подасть города сього на поталу цареві Ассирийському.

 16. Не слухайте Езекії, так бо говорить царь Ассирийський: Зробіте примиррє во мною та й вийдіть до мене, так їсти мете кожен ягоди 8 винограду свого й з смоковницї своєї, і пити мете воду з колодязя свого,

 17. Аж покіль я надійду та вівьмувас у землю, однакову з вашого, в землю, повну зерна й винового соку, в землю повну хлїба й виноградників.

 18. Нехай же не вводить вас Езекія,говорючи: Господь вирятує нас. Хиба ж боги народів урятували, кожен свою вемлю, в потали в царя Ассирийського?

 19. Де боги Ематські й Арпадські ?де боги Сеоарваїмські? Хиба ж вони вирятували Самарию з моєї потали ?

 20. Котрий з усїх богів сих вемельвирятував свою землю в руки моєї ? І чи ж спасе Господь Ерусалим із моєї потали?

 21. 1 мовчали вони мовчки, не відказали йому нї словом, так бо гласив наказ царський: Не відказуйте йому.

 22. І прийшли Еліяким Хелкієнко,помозверхник, та Себна, писарь, та Йоах АсаФенко, лїтописець, в роздертих одежах до Евекії та й оповіли йому, слова Рабсакові.

Голова 37.

Як почув се царь Евекія, то роздер одїж на собі, обгорнувся волосяним вереттєм і пійшов у дом Господень;

 2. Еліякима ж, палатозверхника, таСебну, писаря, вкупі з старшими сьвященниками, обгорненими волосяним вереттєм, послав до Ісаїї Амосенка.

 3. І промовили вони до його: Такговорить Езекія: Днем смутку и кари