634
Книга пророка Ісаїї 38. 39. 40.
кріпиться й жив дух мій; та ти оздоровиш мене, — подаруєш житте менї.
17. Та ось — гіркість моя вийшламені на добро; ти бо вирвав душу мою від ями погибельної, кинув позадь себе гріхи мої.
18. Бо не безодня славить тебе, несмерть вихваляв тебе, не ті, що лягли в могилі, вповають на твою правду.
19. Живий, — тілько живий прославляв тебе, як я оце тепер; за те ж буде отець переказувати дїтям вірність твою.
20. Господь — моя поміч; тим томи будемо по всї дні життя нашого при голосі струн висьпівувати піснї в домі Господньому.
21. І звелів Ісаїя принести смоквита обложити болячку, а він одужав.
22. 1 питав Езекія: Який знак, іцо яходити му в дом Господній?
Того часу прислав Беродах Баладан Валаданенко, царь Вавилонський, письмо та подарунки Езекії, бо перечув був, що він лежав у недузі, та одужав.
2. І зрадів Езекія послами та й показав їм свою скарбівню, срібло й волото й пахощі й дорогі мастила й всю скарбівну комору свою, та й усе, що було в скарбівнях у його: не було нічого, чого б не показав їм Езекія у своїй палаті й в усьому обсязі панування свого.
3. І прийшов пророк Ісаїя до царяЕзекії, й спитав його: Що говорили сї люде й звідки приходили вони до тебе? І відказав Езекія: Із далекої 8ЄМЛЇ прийшли вони до мене, з Вавилону.
4. І поспитав Ісаїя: Що бачили вони в палатах у тебе? І каже Езекія: Бачили все, що в в палатах у мене; нема нічого в скарбівнях у мене, чого б я не показав їм.
5. 1 сказав Ісаїя до Езекії: Вислухайже слово Господа сил:
6. Прийде час, що все, що в в твоїхпалатах, та що попризбірували батьки твої по сей день, буде перевезено в Вави лон; нічого не зостанеться, — глаголе Господь.
7. І з твоїх синів, що вийдуть із тебе, що ти появиш, поберуть вони & будуть вони скопцями в палаті у царя Вавилонського.
8. 1 каже Езекія до Ісаїї: Благе слово Господнє, що ти переказав, — бо думав собі: однакже мир і гаразд буде за живота мого.
Утішайте, втішайте мій нарід, говорить Бог наш;
2. Промовляйте до серця Ерусалимові й вістїте йому, що час боротьби його вже скінчився, що неправедніеть його вже надоложена, бо він прийняв аж у двов за гріхи свої з руки Господньої.
3. (Се дасть ся чути) голос покликуючого в пустинї: Стеліть дорогу Господеві, рівняйте в степу стежки Богу нашому;
4. Всякий видол нехай заповнитьЛ,а всяка гора й горб нехай униз подадуться, всякі закрути нехай випростуються, й місця нерівні вирівняються.
5. Бо явиться слава Господня, й побачить всяке тіло (спасенне од Бога): так бо сказали уста Господні.
6. Голос покликує: Вісти! А я сказав: Що вістити? (Ось що:) Всяке тіло — трава, й всяка краса його — в полі цьвітка.
7. Засихав трава, вяне цьвіт, колиподув на його подих Господень: так і люде — трава.
8. Засихав трава, вяне цьвітка, слово же Бога нашого тріває по всї віки.
9. Взійди ж із веселою вістю на гору, Сионе! Кликни голосом із усієї сили, Ерусалиме, подаючи вість благую! кликни, не бійся; скажи містам Юдейським: Ось він, — Бог ваш!
10. Ось, ійде Господь у потузі, в його руцї — власть. Ось, нагорода його з ним; так, заплата його перед лицем у його.
11. Як пастирь, пасти ме він стадосвоє; на руки ягняток брати ме він і носити їх на грудях у себе, а дійн водити.
12. * Хто б то вичерпав пригорщеюводу, хто пяддю виміряв небеса; хто * Тут додай: Та він же і всемогущнй.