635
Книга пророка Ісаїї 40. 41.
8МІСТИВ у міру ПИЛ 8ЄМНИЙ, вважив на вазі гори, а на тарілках вагових — горби?
13. Хто вбагнув дух Господень, бувпорадником йому і вчив його?
14. З ким він радиться, хто наводить його на розум, вказує правду, навчав його знання, або показує дорогу до мудрості?
15. В його люде — мов крапля ввадра, а на вазі важять за пилинку. Мов порошинку підійме він острови.
16. Мало в його всього Ливану надрова до жертви, мало всїх стад його на всепаленнє.
17. Всї народи перед ним — ніщо,менш пустого нічого вначать вони в його.
18. Так кому ж ви уподобите Богай хто йому рівня?
19. Виливає мистець ідоли, золотарьволотить їх, та начіплює їм ланцюжки срібні.
20. Неспроможний же про такийпринос, виберає тверде дерево, вишукує умілця, щоб вробити боввана, що стояв би непорушно.
21. Чи то ж ви не знаєте? чи ви нечували? хиба же вам не говорено від початку? хиба ж не навчились ів основ землі,?
22. Се ж він є той, що над кругомземним престолуе, а живущі на йому — хиба тілько, як саранча перед ним; він простер небеса, мов намітку тоненьку, й ровширив їх, мов намет на житло.
23. Він княвїв у ніщо обертає, й суддїв земних — у пусту марницю.
24. Ледві в землю посаджено їх, ледві їх посіяно й в землі пень їх вкорінився, — дихнув він, і ось вони 8Івяли й поніс їх вітер, як солому.
25. Хто ж у вас рівня менї, хто подобен? — говорить Сьвятий.
26. Позирніть лиш у гору очима йпобачте, хто се сотворив? хто військо небесне виводить по його лїчбі? А всїх їх кличе він на імя, й в великій потузі й силі своїй не дає він нї одному вгубитись.
27. Як же се ти, Якове, говориш ікажеш, Ізраїлю: Дорога моя закрита перед Господом, справи мої забуті Богом моїм.
28. Чи ще ж ти не вбагнув, чи сьогоне чував еси, що вічний Господь Бог, творець усієї вселенної, без’утомний і на силах не впадає, та й що розум його недослїдимий?
29. Він же додає сили втомленомуй підкріпляє знемощілого.
30. І молодїж, буває, знеможе — ослабне, та й мужі впадають на силах,
31. Тілько хто на Бога вповає, в того сила відновлюєсь; підніме крила, як орел, побіжить і не вмучиться, пійде і не втомиться.
Слухайте мовчки мене, острови, ви же, народи, поновіте свою силу, а тодї приступіть й говоріть; станьмо разом на суд.
2. Хто збудив-покликав од сходу мужа праведного*, велїв йому йти ва собою, підневолив йому народи та покорив царів? Та ж се він обернув їх мечем його в порох, — луком його в солому, ровнесену вітром.
3. Ось, він уганяє ва ними, верстаєбайдужно дорогу, якою ніколи не ходив своїми ногами.
4. Хто се вчинив і довершив? Той,хто від почину покликав до жизнї народи. Я — Господь, первий (в усього) й останній, я — все той самий?
5. Побачили острови й полякались,окрайни землї ватремтїли. Вони посходились до купи;
6. Кожен помагає свому товаришовій приговорює свойму братові: кріпись!
7. Мідник додає духа виливальникові, а той, що бляшки вигладжує, кріпить того, що виковує на ковалї, та собі приговорює: добре споєне, та ще й цвяхами вбиває, щоб добре держався.
8. Ти ж, Ізраїлю, слуго мій, ти, Якове, вибраний у мене, ти, Авраамове, друга мого, насінне, —
9. Ти, що я його взяв від кінців землі, та покликав від її окраїн, і сказав тобі: ти мій слуга, я вибрав тебе й не одкину тебе,
10. Не бійся, бо я з тобою; не лякайся, бо я — Бог твій; я додам тобі * Авраама.
