Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/653

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

641

Книга пророка Ісаїї 46. 47.


КНИГА ПРОРОКА ІСАІЇ 46. 7. 641

і носити му, піддержувати вас і хоронити.

 5. Кому ж то ви мою подобу вподобили? З КИМ 8рІВНЯ6ТЄ, І 8 КИМ ПОставите поруч, щоб ми показались однакі?

 6. Висипають із мішка вол ото; важать срібло вагою; наймають золотаря, щоб вробив із того бога; бють поклони й припадають перед ним навколішки;

 7. 1 беруть його на плечі, несуть істановлять його на місці; і стоіть він, не здвигнеться з свого місця; кричать до його кричма, та він не чув, не озветься, в біді не поможе.

 8. Спогадайте се й до серця, врадникч, собі прийміте.

 9. Спогадайте давні давна, від початку віків, що я Бог, і нема иншого Бога, нема мені рівні*.

 10. Я прорікаю заздалегідь напередте, що колись буде, й від давнезних давен говорю про те, що ще не сталось; задуми мої спевняться, та й усе, що хочу, я вчиню.

 11. Я покликав орда в востоку*, вкраїв далеких; він же спевнить те, що я призначив. Я бо сказав — і доведу се до кінця; призначив—і здійсню.

 12. Слухайте же мене, ви, тугі серцем, од правди далекі:

 13. Я наближив уже мою справедливість, вона недалеко, й рятунок від мене не вабариться; і дав Сионові спасенне, Ізраїлеві — славу мою.

Голова 47.

Зійди вниз та сядь на вемлї у пилу, ти, дівице**, дочко Вавилонська; уеядь на 8емлї, бо вже престола нема, ти дочко Халдейська; вже більшь не будуть звати тебе ніжною та роскішною.

 2. Возьмпсь за жорна й мели муку;скинь намітку 8 себе, підкасай подолок; відкрий ноги до колїн, бреди через ріки;

 3. Наготою сьвітити меш, та й сором твій нічим буде вкрити. Помщуся тяжко, не дам пощади нікому. * Кира. ** їй, Вавидоне немічний.

 4. (се глаголе) Відкупитель наш —Господь Саваот імя йому, Сьвятий Ізрайлїв:

 5. Седи мовчки, ваховайсь у темноті, ти, дочко Халдейська; тебе бо вже не будуть царицею царств величати.

 6. Прогнівивсь я був на люд мій,власність мою я понизив й оддав тобі в руки, а ти не мала милосердя над ними, — ти й на сивого діда важенне ярмо накладала.

 7. Міркувала собі: Я до віку царицею буду, а не брала до голови того, й не подумала, що станесь опісля.

 8. Тепер же вислухай оце, ти роскішнице, що живеш безжурно, та приговорюєш у свойму серці*: ось я, — другої такої немає; вдовицею седїти не буду та й втрати в дітях не зазнаю.

 9. Но нагло, одного дня прийде натебе одно й друге — вдовицтво й бездїцтво; в повній мірі вдарять вони на тебе, дарма, що в тебе повно чародіїв та внахорів без ліку.

 10. Безпечна, ти все говорила в твойму ледарстві: Хто бачить, хто внає? Мудрість твоя й внаннє твоє звели тебе з розуму так, що ти в серці* мовляла: Я, а ніхто крім мене.

 11. От же прийде на тебе лихая година: ти й не внати меш, звідки воно візметься; а нападе на тебе біда, що її годї буде відвернути; несподівано впаде на тебе нужда, про яку ти й не гадаєш.

 12. Оставайся ж І8 твоїм внахорством та з безлїком чарівників твоїх, що змалку тебе так займали; хто знає, може поможеш собі, може й переможеш?

 13. Ти аж утомилась, слухаючи дорадників твоїх; нехай же виступлять ті дослїдувачі небес, і звіздарі, й ті, що з нового місяця віщують; нехай вони врятують тебе від того, що невідклично прийде на тебе.

 14. Глянь, та ж вони, як солома:огонь попалив їх; — не змогли врятувати життя свого від поломя; не лишилось анї углика, щоб загрітись, анї комина, щоб поседїти коло його.

 15. От чим стали всї ті, що ти з нимипрацювала, та торгувала з молодощів твоїх. Кожен блукав по своїй дорозї, й нема такого, щоб урятував тебе.

41