Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/656

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

644

Книга пророка Ісаїї 50. 51.


КНИГА ПРОРОКА ІСАЇЇ 50. 51.

дано, за переступи ваші відпущена мати ваша.

 2. Чом се, як я прийшов, нікого ввас не було, й коли я кликав, нїхто не обзивався? Хиба ж рука моя стала коротша, щоб рятувати, або не стало в мене сили, щоб визволяти? Та ж я моєю загрозою висушую море, а ріки в пустині обертаю; риби в них гниють без води, і гинуть од 8гаги.

 3. Я небеса в темну тьму одягаю,наче веретою, я їх окриваю.

 4. Господь Бог дав мені явик мудрих, щоб міг піддержувати знемогающого. Він будить що-ранку, будить ухо мов, щоб я, як ученик, слухав.

 5. Господь Бог відчинив менї ухо, йя не спротививсь, назад не подався.

 6. Плечі мої дав я на побиваннє;щоки мої на поличкованнв, та й лиця мого не одвертаю від наруги ваплювання.

 7. І Господь Бог помагав менї; тимто я не стидаюсь, тим я й держу лице моє, мов кремінь, та й знаю, що стид мене не досягне.

 8. Близько бо той, у кого менї справедливість; хто ж хоче мені противитись? Станьмо разом! Хто хоче зо мною судитись? нехай приступить ід менї!

 9. Ось, Господь Бог помагає менї;хто ж мене осудить? Всї вони розпадуться, мов стара одежа, з'їдена моллю.

 10. Хто зміж вас боїться Бога, слухав голосу раба Господнього ? Хто у темряві, без сьвітла ходить, — нехай вповає на імя Госноднє й покладавсь на Бога свого.

 11. Ви ж усї, що роздуваєте огонь,узброєні палющими стрілами, — ійдїте в поломя вашого огню та стріл ваших, що їх вапалили. Се буде вам з руки моєї: у муках помрете!

Голова 51.

Послухайте мене, ви, що змагаєтесь до справедливості, й шукаєте Господа! Спогляньте на скелю, що з неї витесані, — на вижолобину, що по вас (в скелі) зосталась:

 2. Спогляньте на Авраама, праотця |вашого, й на Сарру, що вас породила; одного бо його я покликав, благословив його й намножив його.

 3. Оттак потішить Господь і Сиона,потішить всї розвалища його, й оберне пустиню його у рай, і степ його в сад Господень; радощі й веселощі будуть у йому пробувати, похвала З пісні гомоніти.

 4. Слухайте мене, мій ти народе;роде мій, прихили твоє ухо! бо від мене вийде закон і суд мій поставлю сьвітлом для народів.

 5. Вже наближуєсь справедливістьмоя; вже спасеннє надходить, і правиця моя буде судити народи; далекі острови будуть сподіватись мене й надіятись на рамя моє.

 6. Підніміте очі ваші на небо в горі,гляньте на вемлю внизу: ось, небеса поникнуть, як дим, і земля — мов стара одежина, а спасенне мов в віку в вік пробувати ме, й справедливість моя не зникне.

 7. Слухайте мене, ви, що знаєте справедливість; народе, що в його серці закон мій! Не лякайтесь наруги од людей; їх зневаги не бійтесь.

 8. Як одежу бо, сточить їх тля, і яквовну, в’їдять їх черви; моя ж справедливість потріває по віки, і спасенне МОЄ 8 роду В рід.

 9. Встань же, встань та в потугу вдягнись, ти, правице Господня! Встань, як в давна давнезні, як перед віками! Хиба ж бо не ти побила Раава, вбила крокодпля* ?

 10. Чи ж не ти висушила море, води бездонні; вамінила глибини морські в дорогу, щоб перейшли вибавлені?

 11. Так і тепер повертаються вибавлені Господом і прийдуть на Сион із піснями, й радість вічна — над головами їх; вони знайдуть радощі й веселощі, а смуток і взітхання перестануть.

 12. Я, я сам — утїпштель ваш. Хтож ти, що боїшся чоловіка, котрий вмерає, й людини, що як та травиця?

 13. А забуваєш Господа, творця свого, що ровпростер небо, основав землю. Ти що дня тремтиш перед люто* Фараона.