644
Книга пророка Ісаїї 50. 51.
дано, за переступи ваші відпущена мати ваша.
2. Чом се, як я прийшов, нікого ввас не було, й коли я кликав, нїхто не обзивався? Хиба ж рука моя стала коротша, щоб рятувати, або не стало в мене сили, щоб визволяти? Та ж я моєю загрозою висушую море, а ріки в пустині обертаю; риби в них гниють без води, і гинуть од 8гаги.
3. Я небеса в темну тьму одягаю,наче веретою, я їх окриваю.
4. Господь Бог дав мені явик мудрих, щоб міг піддержувати знемогающого. Він будить що-ранку, будить ухо мов, щоб я, як ученик, слухав.
5. Господь Бог відчинив менї ухо, йя не спротививсь, назад не подався.
6. Плечі мої дав я на побиваннє;щоки мої на поличкованнв, та й лиця мого не одвертаю від наруги ваплювання.
7. І Господь Бог помагав менї; тимто я не стидаюсь, тим я й держу лице моє, мов кремінь, та й знаю, що стид мене не досягне.
8. Близько бо той, у кого менї справедливість; хто ж хоче мені противитись? Станьмо разом! Хто хоче зо мною судитись? нехай приступить ід менї!
9. Ось, Господь Бог помагає менї;хто ж мене осудить? Всї вони розпадуться, мов стара одежа, з'їдена моллю.
10. Хто зміж вас боїться Бога, слухав голосу раба Господнього ? Хто у темряві, без сьвітла ходить, — нехай вповає на імя Госноднє й покладавсь на Бога свого.
11. Ви ж усї, що роздуваєте огонь,узброєні палющими стрілами, — ійдїте в поломя вашого огню та стріл ваших, що їх вапалили. Се буде вам з руки моєї: у муках помрете!
Послухайте мене, ви, що змагаєтесь до справедливості, й шукаєте Господа! Спогляньте на скелю, що з неї витесані, — на вижолобину, що по вас (в скелі) зосталась:
2. Спогляньте на Авраама, праотця |вашого, й на Сарру, що вас породила; одного бо його я покликав, благословив його й намножив його.
3. Оттак потішить Господь і Сиона,потішить всї розвалища його, й оберне пустиню його у рай, і степ його в сад Господень; радощі й веселощі будуть у йому пробувати, похвала З пісні гомоніти.
4. Слухайте мене, мій ти народе;роде мій, прихили твоє ухо! бо від мене вийде закон і суд мій поставлю сьвітлом для народів.
5. Вже наближуєсь справедливістьмоя; вже спасеннє надходить, і правиця моя буде судити народи; далекі острови будуть сподіватись мене й надіятись на рамя моє.
6. Підніміте очі ваші на небо в горі,гляньте на вемлю внизу: ось, небеса поникнуть, як дим, і земля — мов стара одежина, а спасенне мов в віку в вік пробувати ме, й справедливість моя не зникне.
7. Слухайте мене, ви, що знаєте справедливість; народе, що в його серці закон мій! Не лякайтесь наруги од людей; їх зневаги не бійтесь.
8. Як одежу бо, сточить їх тля, і яквовну, в’їдять їх черви; моя ж справедливість потріває по віки, і спасенне МОЄ 8 роду В рід.
9. Встань же, встань та в потугу вдягнись, ти, правице Господня! Встань, як в давна давнезні, як перед віками! Хиба ж бо не ти побила Раава, вбила крокодпля* ?
10. Чи ж не ти висушила море, води бездонні; вамінила глибини морські в дорогу, щоб перейшли вибавлені?
11. Так і тепер повертаються вибавлені Господом і прийдуть на Сион із піснями, й радість вічна — над головами їх; вони знайдуть радощі й веселощі, а смуток і взітхання перестануть.
12. Я, я сам — утїпштель ваш. Хтож ти, що боїшся чоловіка, котрий вмерає, й людини, що як та травиця?
13. А забуваєш Господа, творця свого, що ровпростер небо, основав землю. Ти що дня тремтиш перед люто* Фараона.