Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/66

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

54

Перва книга Мойсея 49. 50.


ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 49. 50.


 20. Ассер у життї роскіпінім їсти мехлїб 8 туком, ласощі царські усїм він вистачати буде.

 21. НаФталїй гіллє розкине пишнимДубом.

 22. Иосиф же, се вітка добра з дерева,що родить над криницею, да й стеле яблука по муру.

 23. Націлялись в його з лука, стрелили, та лук свій

 24. Він удержав у потузі. Руцї непослабли.

 25. Всемогущий благодатно, синку,тебе кропить 8 неба гарними дощами, із землі годує.

 26. Ті ж бо всї благословення, щодознав отець твій, взяли гору над горами, вічними холмами. Ой нехай же на голову всї Йосифові зійдуть і на тїмє осяйного князя між братами!

 27. Бенямин, се в нас вовцюга, наситу не знає; в ранці — він жере поживу, в вечір — здобич ділить.

 28. Усе це дванайцятеро поколінь Ізрайлевих, і се промовив до них отець і благословив їх кожного, по благословенню його благословив їх.

 29. І заповідав їм, і каже їм: Я пригорнусь до народу мого. Поховайте мене з отцями моїми в печері, що на полї Ефроновому Гетіевому,

 30. В печері, що на полї Макпелевому, що перед Мамрійщиною в Канаан земл і, що купив Авраам у Ефрона Гетія у державу на гробовище.

 31. Там поховано Авраама й Сарру,жону його; там поховано Ізаака й Ребеку, жену його, і там поховав я Лею.

 32. Куплене поле й печера на йомув синів Гетових.

 33. І переставши Яков чинити заповіт синам своїм, простягнув нозі свої на постелі і розлучивсь із душею, та й пригорнувсь до народу свого.

Голова 50.

І впав Йосиф на лице панотцеві свойму, плакав^по йому і цілував його.

 2. 1 повелів Иосиф слугам — лікарямсвоїм бальзамувати панотця свого, і набальзамували лїкарі Ізраїля.

 3. І сповнилось йому сорок день, бостілько день лїчять про тих, що набальзамовали, і плакавсь по йому Египет сїмдесять день.

 4. Як же минули плакальні днї, каже Йосиф домові Фараоновому і промовив : Коли знайшов я ласку в вас ув очу, прошу вас, промовте в слух Фараонові слово таке:

 5. Панотець мій закляв мене говорючи : Се я вміраю. У гробовищі мойму, що купив я в Канаан землі, там поховай мене. Так оце благаю тебе, пусти мене ійти, та поховати панотця мого, і вернусь.

 6. І каже Фараон: Іди й поховайотця твого по слову клятьби твоєї:

 7. І пійшов Йосиф ховати батькасвого, і піднялись із ним усї дворяне Фараонові, дуки господи його й усї дуки землі Египецької,

 8. І ввесь дом Йосифів і його батькадом, тільки малеча їх, та вівцї їх, да товарина їх, позоставались у Госен землі.

 9. І піднялись із ними й колесницїй комонник, була громада велика вельми.

 10. 1 прийшли аж до току Атадового,що по тім боцї Йордані, і ридали там риданнєм великим і тяжким вельми. І зробив там гол осіннє панотцеві свойму семиденне.

 11. І бачили осадники Канаанські,похорон коло току Атадового й мовляли: Гіркі сї поминки Египтянів! Тим і проложено врочшцу тому прізвище Авель-Мизраїм, по тім боцї Йордані.

 12. 1 вчинили йому так синове його,як він заповідав.

 13. Бо взяли його синове його в землю Канаанську, та й поховали його в печері на Макпелевому полї, що купив Авраам з полем у державу на гробовище у ЕФрона Гетя проти Мамрїйщини.

 14. І вернувсь Йосиф у Египет самі браттє його і всі що піднялись із ним ховати батька йогоь

 15. Бачивши ж браттє Йосифовє, щопомер отець їх, мовляли: Може, зненавидить нас Йосиф, і віддячить нам за все зло, що заподіяли йому.

 16. І послали посли до ИосиФа говорючи: Панотець заповідав перед смертю своєю так:

 17. Ось як промовте до ЙосиФа:Прости братам твоїм переступ їх