54
ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 49. 50.
20. Ассер у життї роскішнім їсти ме хлїб з туком, ласощі царські усїм він вистачати буде.
21. Нафталїй гіллє розкине пишним дубом.
22. Йосиф же, се вітка добра з дерева, що родить над криницею, да й стеле яблука по муру.
23. Нацїлялись в його з лука, стрелили, та лук свій
24. Він удержав у потузї. Руцї не послабли.
25. Всемогущий благодатно, синку, тебе кропить з неба гарними дощами, із землї годує.
26. Ті ж бо всї благословення, що дознав отець твій, взяли гору над горами, вічними холмами. Ой нехай же на голову всї Йосифові зійдуть і на тїмє осяйного князя між братами!
27. Бенямин, се в нас вовцюга, наситу не знає; в ранцї — він жере поживу, в вечір — здобич дїлить.
28. Усе це дванайцятеро поколїнь Ізрайлевих, і се промовив до них отець і благословив їх кожного, по благословенню його благословив їх.
29. І заповідав їм, і каже їм: Я пригорнусь до народу мого. Поховайте мене з отцями моїми в печері, що на полї Ефроновому Гетієвому,
30. В печері, що на полї Макпелевому, що перед Мамрійщиною в Канаан землї, що купив Авраам у Ефрона Гетія у державу на гробовище.
31. Там поховано Авраама й Сарру, жону його; там поховано Ізаака й Ребеку, жену його, і там поховав я Лею.
32. Куплене поле й печера на йому в синів Гетових.
33. І переставши Яков чинити заповіт синам своїм, простягнув нозї свої на постелї і розлучивсь із душею, та й пригорнувсь до народу свого.
І впав Йосиф на лице панотцеві свойму, плакав по йому і цїлував його.
2. І повелїв Йосиф слугам — лїкарям своїм бальзамувати панотця свого, і набальзамували лїкарі Ізраїля.
3. І сповнилось йому сорок день, бо стілько день лїчять про тих, що набальзамовали, і плакавсь по йому Египет сїмдесять день.
4. Як же минули плакальні днї, каже Йосиф домові Фараоновому і промовив: Коли знайшов я ласку в вас ув очу, прошу вас, промовте в слух Фараонові слово таке:
5. Панотець мій закляв мене говорючи: Се я вміраю. У гробовищі мойму, що купив я в Канаан землї, там поховай мене. Так оце благаю тебе, пусти мене ійти, та поховати панотця мого, і вернусь.
6. І каже Фараон: Іди й поховай отця твого по слову клятьби твоєї:
7. І пійшов Йосиф ховати батька свого, і піднялись із ним усї дворяне Фараонові, дуки господи його й усї дуки землї Египецької,
8. І ввесь дом Йосифів і його батька дом, тільки малеча їх, та вівцї їх, да товарина їх, позоставались у Госен землї.
9. І пїднялись із ними й колесницї й комонник, була громада велика вельми.
10. І прийшли аж до току Атадового, що по тім боцї Йорданї, і ридали там риданнєм великим і тяжким вельми. І зробив там голосїннє панотцеві свойму семиденне.
11. І бачили осадники Канаанські, похорон коло току Атадового й мовляли: Гіркі сї поминки Египтянів! Тим і проложено врочищу тому прізвище Авель-Мизраїм, по тім боцї Йорданї.
12. І вчинили йому так синове його, як він заповідав.
13. Бо взяли його синове його в землю Канаанську, та й поховали його в печері на Макпелевому полї, що купив Авраам з полем у державу на гробовище у Ефрона Гетя проти Мамрїйщини.
14. І вернувсь Йосиф у Египет сам і браттє його і всї що піднялись із ним ховати батька його.
15. Бачивши ж браттє Йосифове, що помер отець їх, мовляли: Може, зненавидить нас Йосиф, і віддячить нам за все зло, що заподїяли йому.
16. І послали посли до Йосифа говорючи: Панотець заповідав перед смертю своєю так:
17. Ось як промовте до Йосифа: Прости братам твоїм переступ їх
