Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/660

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

648

Книга пророка Ісаїї 56. 57.


КНИГА ПРОРОКА ІСАЇЇ 56. 57.

ків, що пристануть до Господа, щоб йому служити й імя Господнє любити, та бути рабами його, — всїх, що стережуть мою суботу від опоганення, і твердо стоять у мойму вавітї,

 7. Тих приведу я на сьвяту гору моюй звеселю-ущасливлю в мойму домі молитви; всепалення їх і жертви їх будуть любі менї на жертовнику моїм ; бо дом мій названий буде домом молитви про всї народи.

 8. Господь Бог, що вбірає до купирозсипаного Ізраїля, ось так говорить : до вібраних в Ізраїлі я ще й инших буду збірати.

 9. Ви, все вьвіррє польове й гаєве,приходїть їсти*!

 10. Сторожі їх — слїпі всї й невіжі; всї вони пси нїмі, не можуть гавкати, мріють бурмотять, дрімаючи, люблять тільки спати.

 11. Се — пси, все голодуючі, наситу не внають; се — пастирі безглузді: всї позирають лиш на свою дорогу; кожний до останнього дбає про свою лиш користь.

 12. Приходїть (говорять вони), достану вина, напиймось сикери; як сьогодні, так буде й завтра; ба ще й більше!

Голова 57.

Праведний вмерає, та й ніхто сього не бере собі до серця; і люде побожні забераються з землі, та ніхто й не думає, що се праведник заберається з сьвіта, щоб не бачити ледарства.

 2. Він відходить туди, де впокій; всі,що ходять правою дорогою, спочнуть спокійно на ложах своїх.

 3. Приступіте ж, ви, до мене, дїтичарівниці; ви, кодло перелюбників та блудниць!

 4. Із кого ви глузуєте? проти когороззївлюєте роти, висолоплюєте язики ? чи ви ж не зрадливі дїти, чи не кодло ложі?

 5. Ви, що в блуді з ідолами потопаєте під кожним деревом розлогим, і * Пророк бачить духом, що старшина жидівська, дбаюча тільки про свою повагу й роскоші, не прийме Хрнста. То ж накликує Римлян, щоб ирнходили, їх землю зайняти. бовванам дїти заколюєте понад водою та під скелями щілястими?

 6. В гладких каменюках над бурчаками твоя роскіш; вони — вони твоє щастє; їм то ти приносиш жертви ливні і другі жертви; чи мені ж за се не гнівитись?

 7. На високій та видній горі своєти поставляєш ложе, й туди підходиш приносити жертву. о. За дверима й за лутками ставиш памятники-ідоли свої; одвернувшись від мене, ти обнажуєшся й підходиш; розстелюєш постіль, вишукуєш місце, змовляєшся з тими, котрі тобі любі.

 9. Ти ходила й до царя* 8 пахущими мастьми, та все їх намножувала; ще ж слала й посли в краї далекі, та понижувалась як найглибше.

 10. Утомлялась, блукаючи дорогамитвоїми, та не сказала собі: „пуста надія !“ ти все ще знаходила силу в руцї своїй, і не впадала на силах.

 11. Кого ж се злякалась ти, хтосе тобі таким страшним здавався, що ти менї невірною зробилась, не думала про мене та й перестала носити в твойму серці? Невже ж перестала ти боятись мене тому, що я довго мовчав?

 12. О, я покажу праведність твою івчинки твої, та вони не вийдуть у користь тобі.

 13. Як ти заголосиш, — чи ж поможе тобі збір твій? — та ж їх усїх понесе вітер, розвіє подих його; хто ж покладає надію на мене, той унаслїддує землю, й посяде сьвяту гору мою.

 14. 1 сказав: Здіймайте, пробирайте,рівняйте дорогу, забірайте все спотичливе з дороги люду мого.

 15. Так бо говорить високий, величній, вічно живущий, Сьвятий на імя: Я живу на висотах і в сьвятинї, та й з тими, в кого дух сокрушен, в кого серце смиренне, щоб оживляти духа смиренних і додавати життя серцям сокрушених.

 16. Не до віку ж бо я судитись буду,не вічно гнівитись, бо знемігся б пе* Царь між бовванами був Модох; йому приношено в жертву людей.