648
Книга пророка Ісаїї 56. 57.
ків, що пристануть до Господа, щоб йому служити й імя Господнє любити, та бути рабами його, — всїх, що стережуть мою суботу від опоганення, і твердо стоять у мойму вавітї,
7. Тих приведу я на сьвяту гору моюй звеселю-ущасливлю в мойму домі молитви; всепалення їх і жертви їх будуть любі менї на жертовнику моїм ; бо дом мій названий буде домом молитви про всї народи.
8. Господь Бог, що вбірає до купирозсипаного Ізраїля, ось так говорить : до вібраних в Ізраїлі я ще й инших буду збірати.
9. Ви, все вьвіррє польове й гаєве,приходїть їсти*!
10. Сторожі їх — слїпі всї й невіжі; всї вони пси нїмі, не можуть гавкати, мріють бурмотять, дрімаючи, люблять тільки спати.
11. Се — пси, все голодуючі, наситу не внають; се — пастирі безглузді: всї позирають лиш на свою дорогу; кожний до останнього дбає про свою лиш користь.
12. Приходїть (говорять вони), достану вина, напиймось сикери; як сьогодні, так буде й завтра; ба ще й більше!
Праведний вмерає, та й ніхто сього не бере собі до серця; і люде побожні забераються з землі, та ніхто й не думає, що се праведник заберається з сьвіта, щоб не бачити ледарства.
2. Він відходить туди, де впокій; всі,що ходять правою дорогою, спочнуть спокійно на ложах своїх.
3. Приступіте ж, ви, до мене, дїтичарівниці; ви, кодло перелюбників та блудниць!
4. Із кого ви глузуєте? проти когороззївлюєте роти, висолоплюєте язики ? чи ви ж не зрадливі дїти, чи не кодло ложі?
5. Ви, що в блуді з ідолами потопаєте під кожним деревом розлогим, і * Пророк бачить духом, що старшина жидівська, дбаюча тільки про свою повагу й роскоші, не прийме Хрнста. То ж накликує Римлян, щоб ирнходили, їх землю зайняти. бовванам дїти заколюєте понад водою та під скелями щілястими?
6. В гладких каменюках над бурчаками твоя роскіш; вони — вони твоє щастє; їм то ти приносиш жертви ливні і другі жертви; чи мені ж за се не гнівитись?
7. На високій та видній горі своєти поставляєш ложе, й туди підходиш приносити жертву. о. За дверима й за лутками ставиш памятники-ідоли свої; одвернувшись від мене, ти обнажуєшся й підходиш; розстелюєш постіль, вишукуєш місце, змовляєшся з тими, котрі тобі любі.
9. Ти ходила й до царя* 8 пахущими мастьми, та все їх намножувала; ще ж слала й посли в краї далекі, та понижувалась як найглибше.
10. Утомлялась, блукаючи дорогамитвоїми, та не сказала собі: „пуста надія !“ ти все ще знаходила силу в руцї своїй, і не впадала на силах.
11. Кого ж се злякалась ти, хтосе тобі таким страшним здавався, що ти менї невірною зробилась, не думала про мене та й перестала носити в твойму серці? Невже ж перестала ти боятись мене тому, що я довго мовчав?
12. О, я покажу праведність твою івчинки твої, та вони не вийдуть у користь тобі.
13. Як ти заголосиш, — чи ж поможе тобі збір твій? — та ж їх усїх понесе вітер, розвіє подих його; хто ж покладає надію на мене, той унаслїддує землю, й посяде сьвяту гору мою.
14. 1 сказав: Здіймайте, пробирайте,рівняйте дорогу, забірайте все спотичливе з дороги люду мого.
15. Так бо говорить високий, величній, вічно живущий, Сьвятий на імя: Я живу на висотах і в сьвятинї, та й з тими, в кого дух сокрушен, в кого серце смиренне, щоб оживляти духа смиренних і додавати життя серцям сокрушених.
16. Не до віку ж бо я судитись буду,не вічно гнівитись, бо знемігся б пе* Царь між бовванами був Модох; йому приношено в жертву людей.
