649
Книга пророка Ісаїї 57. 58. 59.
редо мною дух і всяка душа, що я сотворив.
17. За гріх зажерливості його я гнівивсь і карав його, скривав лице мов й досадував; він же ж відвернувся й пійшов по дорозі ва своїм серцем.
18. І бачив я дорогу його, та й сцїлю його, і буду водити його й потішати його та й без’утїшних у него.
19. Я додержу слова: мир, упокійдалекому й близькому, говорить Господь, — та й сцїлю його.
20. А безбожні — як море розбурхане, що не може втихомиритись, і води його викидають каломут і грязиво.
21. Нема миру безбожним — говорить Бог мій.
Клич грімко, не вдержуйсь, підніми голос твій, мов труба, і вкажи мойму люду беззаконня його, й дому Якововому всї гріхи його.
2. Вони ж бо питають у мене щодня про путі* мої, наче б вони були такі люде, що живуть праведно й не відкидають законів Бога свого; вони допитують у мене про справедливість судів моїх; хотіли б зблизька зомною судитись.
3. „Чом воно так, що ми постимо, ати не бачиш сього ? впокоряемо душі наші, а ти не 8наєш?а Ось, — бо в день вашого посту ви вволяете волю вашу, й вимагаєте тяжкої праці від других.
4. Ви постите хиба на те, щоб сваритись та правуватись, і немилосерною рукою кулакуватп других; ви не постите того дня так, щоб голос ваш чуто в горі на небі.
5. Чи се такий піст, який я собі вибрав, — день, коли то чоловік впокорює душу свою, похилюв, наче тростина, голову свою й попіл та верітку підстилає під себе? Чи се назвеш ти постом та днем угодним Господеві?
6. Ось — піст, який я люблю: 8НІМИкайдани несправедливості'; розвяжи повязі ярма, одпусти придавлених на волю, і розірви всяку кормигу;
7. Поділись І8 голодними хлїбом івведи в хату бурлаків бездомних; як побачиш обідранця, прикрий наготу його, і від однокровного твого не ховайся.
8. Тодї сьвітло твоє зорею засьвітитьі рани твої скоро сцїляться, й справедливість твоя буде поперед тебе ходити, та й супроводити ме тебе слава Господня.
9. Тодї ти покликнеш, і Господь вислухає тебе, заголосиш — а він скаже: Ось я! Як же ж ти ще 8 твого ваймища викинеш ярмо, перестанеш піднімати грізно палець та зневажливо говорити,
10. І голодному віддаси серце твоє,та нагодуєш душу злиденника, — тодї в тьмі в тебе засяє сьвітло, а тьма твоя стане, мов полуднє;
11. І Господь буде по всяк час провідником тобі, і буде часу засухи насичувати душу твою, та кріпити товщею костї твої, і будеш ти, мов сад, підсичуваний водою, й мов криничина, що в неї вода ніколи не всякає.
12. І вабудує рід твій пустині давнезні; ти од будуєш основи многих поколїнь, і казати муть про тебе: Він одбудовав розвалини, попрокладував 8НОВ шляхи про поселеннє.
13. Коли вдержиш ногу твою вадлясуботи, та не будеш сього дня мого сьвятого своїх 8абагів чинити; коли буде субота в тебе осолодою, днем Господнїм сьвятим, шанованим; а пошануєш її тим, що неробити меш твоїх дїл звичайних, не годити своїм примхам і пусторікі слова понехаєш;
14. Тодї мати меш осолоду в Господї,В08ВЄДУ тебе певно на ВИСОТИ 8ЄМЛЇ та насичу тебе наслїддєм Якововим, предка твого; — се сказали уста Господнї.
Ось, рука Господня коротша не стала, щоб рятувати, й ухо його не вглухло, щоб чути.
2. Нї, се переступи ваші 8 Богомвас ро8лучили, й гріхи ваші лице його од вас одвернули, щоб не вислухувати.
3. Бо ваші руки опоганені кровю,палці — беззаконством; уста ваші торочять лож, Я8ик ваш лепече неправду.
4. Нїхто не підносить голосу за спра