653
Книга пророка Ісаїї 63. 64. 65.
з любови своєї й з милосердя свого визволяв їх; підняв їх і носив по всї днї давні.
10. Та вони неслухняні бували й печалі завдавали духові його; за те ж він одвертався і ставав їм неприятельом; і сам воював проти них.
11. Тодї вгадав народ часи давні,Мойсейові: де він — той, що вивів їх ів моря в пастирем овець його? де той, що сьвятого духа свого вложив йому в серце?
12. Той, що вів Мойсея ва праву руку величним рамям своїм; ровдїлив перед ним води, щоб вічне вчинити імя собі;
13. Той, що вів їх черев беводнї,мов коня степом широким, та й не спотикались.
14. Мов стадо, що легко сходить удолину, так дух Господень вів її до впокою. Оттак водив ти твій нарід, щоб собі імя славне вчинити.
15. Споглянь же в небес, подивисьІ8 пробутку твого сьвятого й славного: Де любовний жар і кріпость твоя? — ласкавість твоя и милосерде твоє до мене — вони вдержані!
16. Нї, тілько ти — отець наш; боАвраам нас не відав, та й не внав про нас Івраїль; ти, ти, Господь, — отець наш; від віків на імя тобі: Відкупитель наш.
17. Про що, Господи, допустив ти сена нас, щоб в путя твого ми вбились, щоб закаменіло серце наше й перестало тебе боятись ? Обернися ж вадля слуг твоїх, вадля поколінь наслїддя твого.
18. На короткий час допалась вонанародові сьвятостї твоєї, вороги бо наші взяли під ноги сьвятиню твою.
19. Ми тепер такими стали, наче бти ніколи й не володів над нами, наче б імя твоє не йменувалось над нами.
Околи б ти прорвав небеса й вій, шов! гори б таяли від лиця твого,
2. Як від жару ровтоплюючого, яквід огню, що вода кипить від него, щоб імя твоє узнали вороги твої; од -ігиття твого вадрожали б народи.
3. Як творив ти страшні дїла, якихми й не сподівались, і сходив унив, то гори таяли від лиця твого.
4. Од віків бо не чували, й до ушийне доходило, та й ніяке око не видало иншого Бога крім тебе, що стільки вчинив би тим, що надіються на него.
5. Милостиво стрічав єси всякого,хто радо чинив справедливість, і про тебе думав на дорогах своїх. Та ось, ти прогнівився, за те, що ми в давна грішили, і як же нам спастися?
6. Всї ми породились — як прокажений, і вся праведність наша — як поваляна одежа; всі ми повяли, мов те листе, і гріхи наші, наче вітер, ровносять нас.
7. І нема, хто б призивав імя твоє,хто б постановив твердо, ва тебе держатись; тим то й сховав ти од нас обличчє твоє, та й покинув нас погибати в беззаконнях наших.
8. Тепер же, Господи, — та ж тинаш отець; ми глина, а ти творець наш, і всї ми — дїло руки твоєї.
9. Не гнівайся, Господи, без міри;не вгадуй до віку беззаконня наші. Глянь: ми ж усї — народ твій.
10. Он, городи сьвятостї твоєї сталипустками; запустів і Сион, та й Ерусалим спустошений.
11. Храм осьвящення нашого й нашої слави, де батьки наші тебе прославляли, згорів у пожарі, і всі дорогоцінності наші розграбовані.
12. Чи то ж іще й після сього будеш вдержуватись, Господи, чи все ще будеш мовчати і нас бев міри карати?
Я дав півнати себе тим, що про мене не питались; мене внайшли такі, що мене не шукали. Ось я! ось я! скавав я народові, що не звав себе моїм іменем.
2. По всяк день простягав я руки моїдо народу неслухняного, що ходив путями лихими, по своїй вподобі,
3. До народу, що мене безнастаннов лице зневажає, бо приносить жертви по садах та палить кадило на цеглі ;
4. Що седить у гробах, та в печерах ночи проводить; їсть свинину, а гидка юшка в посудах його;
