657
Книга пророка Еремії 2.
5. Так говорить Господь: Яку кривду знайшли в менї батьки ваші, що відцурались мене й пійшли за марнотою та й зледащіли?
6. І не сказали собі: Де Господь, щовивів нас із землї Египецької, водив нас по пустинї, по вемлї пустій та бездорожній, по вемлї обраву смертнього, по якій нїхто не ходив, анї жила в нїй людина?
7. 1 я вас увів у вемлю плодющу, щобви живились її вроджавм і добром її; а ви ввійшли та й з’огидиди вемлю мою, й вробили гидотою наслїддв мов.
8. Сьвященники не питали: Де Господь? і законники не хотїли знати мене; пастирі одпали від мене, а пророки пророкували в імя Баала, і ходили слїдом ва тими, що не вдолїють помагати.
9. Тим то я буду правуватись ів вами, говбрить Господь, та ще й в дітьми дітей ваших судити мусь.
10. Бо пійдїте лиш на острови Хиттимські та придивітесь, пошліть у Кедар і ровпитайте пильно та упевнітесь, чи таке бувало коди там?
11. Чи перемінив коли котрий народ боги свої, хоч то не боги; мій же нарід проміняв славу свою на таке, що не здолїв помогги!
12. Здивуйтеся сьому, небеса, вадрожіть і влякайтесь, говорить Господь.
13. Двояке бо ледарство вчинив нарід мій: мене, криницю води живої, покинули, а повирубували собі дїраві колодязі, що не держать води.
14. Чи то ж Ізраїль раб, або домівник у раба ? Чом же се він вробився невольником?
15. (отеє бо) Зарикали проти йоголеви, дали голос ів себе, і зробили його землю пустинею; городи його пущено на пожар, обезлюджено.
16. Та п сини Мемфиса й Тафни* пообгризали аж тїмя у тебе.
17. Чи не тим же наробив ти такесобі, що покинув Господа, Бога твого, тодї, як він був провідником твоїм?
18. А й тепер — за чим тобі дорога вЕгипет, пити воду в Нилу ? або ва чим * Елштїї. тобі дорога в Ассирию, пити воду в її ріки?
19. Безбожність твоя буде тобі карою, й зрада твоя — докором тобі, щоб ти спізнав і зровумів, яке се лихо, і як гірка се річ, що ти покинув Господа, Бога твого, й що нема в тебе страху мого, говорить Господь, Бог Саваот.
20. Бо в давних давен ломив я ярмотвоє, розривав ужевки твої, й ти мовляв: не буду служити ідолам; а між тим блудував вси на кожному високому горбі й під кожним гілястим деревом.
21. Я насадив тебе, як добірну виноградину, — як найчистїйше насїннв; як же се ти перемінилась у мене в дикий відросток чужої виноградини?
22. Тим то хоч би ти вимилась милом, і вживала багато соли, то бевбожність твоя все явна менї, говорить Господь.
23. Як се ти можеш казати: Не поганила я себе, не бігала за Баалом ? Подивись на твої сліди в долині*; споглянь, що коіла вси, легконога ти верблюдице, крутячись манівцями твоїми, —
24. Ослицю дику, що ввикла пустопаш степувати, коли в гарячому бажанні* вітер в себе втягав, — хто здолїв впинити? Всї, що її шукають, не втомляться: в її погульньому місяці вони знайдуть її.
25. Здержуй ноги твої, щоб не витоптували обуви, не давай горлу твому томитись спрагою. Ти ж кажеш: Не надійсь, нї! бо я вподобала собі чужих (богів), так і бігати му слїдом за ними.
26. Як уловлений злодій бував посоромлений, так осоромив себе дом Ізраїля вкупі 8 царями своїми, з князями своїми, сьвященниками й пророками своїми, —
27. Ті, що мовляли до деревяногообразу: Ти отець мій, а до каменя: Ти зродив мене! повернулись бо вони до мене плечима, а не лицем. Як же бідувати муть, тодї кликати муть: „Устань, рятуй нас!а
28. Де ж твої боги, що понароблював собі? нехай вони повстають, коди зможуть помогти тобі в бідї тво
