Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/671

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

659

Книга пророка Еремії 3. 4.


КНИГА ПРОРОКА ЕРЕМІЇ 3. 4.


 16. 1 як намножитесь і будете плодющі на землї в ті часи, — говорить Господь, тодї вже не мовляти муть: „скриня завіту Господньогоа; й на думку нікому не прийде вона, й не згадувати муть про її, не приходити муть до неї, й її вже не буде.

 17. Нї! в ті часи звати муть Ерусалим престолом Господнім, і всї народи вбірати муться в Ерусалим задля імени Господнього, й не будуть уже ходити упрямим робом свого ледачого серця.

 18. В ті часи ходити ме дом Юдинукупі з домом Ізрайлевим, і пійдуть із ПІВНІЧНЬОЇ 8ЄМЛЇ В ту 8ЄМЛЮ, що я надїлив вашим отцям у державу.

 19. Я говорив собі здавна: Як поставлю тебе між дітьми моїми і наділю тобі бажану вемлю, найвеличнїйше наслїддє між усїма народами? і сказав: ти звати меш мене отцем твоїм, і не одступиш від мене.

 20. Та як молодиця зраджує другасвого, так ви мене зрадили, ви, доме Ізраїля, говорить Господь.

 21. За те ж чути голос по висотах,жалібний плач дїтей Ізрайлевих, ізза того, що ходили кривими стежками, забувши Господа, Бога свого.

 22. Вернітеся ж, непокірливі дїти, явилїчу-прощу непокірливість вашу*. Ось ми йдемо до тебе, ти бо єси Господь, Бог наш!

 23. Справді, даремно ми надіялисьна ті горби й на многість гір; справді, тілько в Господї, Бо зі нашому, спасенне Ізрайлеве!

 24. Ся гидота пожерала заробіткибатьків наших із молодощів наших: овечата їх, товар їх, синів їх і дочки їх.

 25. Ми лежимо у соромі нашому йстид наш укриває нас, провинили бо ми Господеві, Богу нашому, — ми й наші батьки, з молодощів та й по сей день, — і неслухали поклику Господа, Бога нашого.

Голова 4.

Коли хочеш навернутись, Ізраїлю, говорить Господь, навернись до * Кажіть так: мене; і як повикидаєш гидоти твої 8 перед мене, то не будеш блукатись.

 2. Тоді божити мешся: „Так певно,як жив Господь !а у правді, в судї й справедливості; й благословити муть його народи і будуть ним хвалитись.

 3. Так бо говорить Господь мужамЮдиним і Ерусалимським: Почніть орати на нових нивах та й не сїйте вже між терниною;

 4. Пообрізуйте задля Господа, і здійміте крайнє тїло з серця вашого, ви, мужі Юдині, й ви, осадники Ерусалимські, щоб не вапалав огнем гнїв мій та й не горів незгасимо через ледачі нахили ваші.

 5. Оповістіте в Юдеї й розголосіть уЕрусалимі, говоріть і трубіте трубою по країні; покликуйте голосно й промовляйте: Збірайтесь, та ходімо в утверджені городи!

 6. Виставте стяга ’д Сионові, — втікайте без упину, бо я приведу з півночі велике лихо й страшну пагубу.

 7. Ось, виходить лев із леговищасвого, виступає губитель народів: він рушає з свого місця, щоб твою землю вробити пусткою; міста твої будуть розбурені й обезлюджені.

 8. Оце ж попідперезуйте веретище,плачте й голосіте, бо ніщо не одверне од нас ярості Господньої.

 9. І станеться того часу, говоритьГосподь, що зомлїе серце в царя й в князів, і вжахнуться сьвященники й стуманіють пророки.

 10. 1 промовив я: Ой Господи Боже!хиба ж ти лиш обманював народ сей і Ерусалим, говорючи: „Мир буде в вас"; а се ось меч доходить до душі ?

 11. Того часу казати муть про сї люде й про Ерусалим: Палкий вітер повіяв з висот у пустині на дорогу дочки народу мого, та не про те, щоб повівати, й не про те, щоб очищати;

 12. Прийде звідти до мене ще більший вітер, і я виречу суд над ними.

 13. Гляньте, він здіймається, начехмара, а колесницї його — мов вихор, конї ж його швидші над орли; горе^нам! ми пропащі.

 14. Позмивай же ледарство з серцятвого, Ерусалиме, щоб тобі врятуватись: докіль іще гніздити муться в тобі ледачі думки?

■1-2*