Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/675

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

663

Книга пророка Еремії 7.


КНИГА ПРОРОКА ЕРЕМІЇ 7.

кп ваші, тодї дам я вам жити на сьому займищі.

 4. Не покладайте надїї тілько в лестивих словах: „Храм Господень, храм Господень, храм Господень!а

 5. Бо тілько тодї, як цілком поправите путі ваші й учинки ваші, коли чинити мете праведний суд між чоловіком а його супротивником,

 6. Не тіснити мете чуженицї, сироти й удови, та не проливати мете безвинної крови на сьому місці й не ходити мете сдїдом за чужими богами собі на лихо,

 7. Тілько тодї дам вам жити на сьому займищі, в вемш, що наділив отцям вашим од роду та й до роду.

 8. Ви ж уповавте на лестиві речі,що не принесуть вам ніякого пожитку.

 9. Як то? ви крадете, вбиваете, перелюбкувте й присягаєте криво, кадите перед Баалом й бігаєте слідом за чужими богами, що їх не знаєте,

 10. А тоді йдете й приступаєте перед мене в сьому дому, названому моїм імям, та й говорите: „Ми спасені/ хоч вперед коіли всї ті гидоти.

 11. Чи не зробився ж вертепом розбишак ув очах у вас дом сей, що названий моім імям? Я, я сам бачу се, говорить Господь.

 12. Ійдїте ж до місця мого в Сило,де я у давні часи призначив пробуток іменні мойму, та й подивітесь, що вдіяв я йому за ледарство людей моїх, Ізраїля.

 13. От і нинї, 8а те ж саме, що коітетаке ж беззаконьство, говорить Господь, і хоч я раз-пораз говорив до вас, а ви не слухали мене, і кликав вас, а ви не озивались, — ^14. Вчиню так само з сим домом, що його названо моїм імям, і що на його вповаете, та й з тим місцем, що наділив вам і вашим отцям, — як учинив із Силомом.

 15. 1 відопхну вас ізперед мене, яквідопхнув браттє ваше, усе потомство Ефраїмове.

 16. Ти ж не благай мене за сих людей, не молись гаряче за них, й не всиловуйся передо мною, бо не вислухаю тебе.

 17. Хиба не бачиш сам, що вони коять по городах Юдиних й по улицях Ерусалимських ?

 18. Дітвора збірав дрова, а батькизапалюють огонь, жіноцтво ж замішує тісто, щоб напекти пирожків небесній царицї та приносити ливну жертву чужим богам, на досаду менї.

 19. Та чи менї ж вони допікають,говорить Господь, — а не самим собі на свій сором ?

 20. Тим то ось як говорить ГосподьБог: Оце виливається гнїв мій й досада моя на се місце, на людей і на скотину, на дерева польові й на земляні плоди, й загориться та й не згасне.

 21. Так говорить Господь сил, БогІзраїля: Прибавляйте собі всепалення ваші до кожної жертви вашої, та й їжте мясиво її;

 22. Я бо не говорив і не заповідав отцям вашим про всепаленнв й жертву, як виводив їх їз Египту,

 23. Но дав їм таку заповідь: Слухайте голосу мого, то я буду Богом вашим, а ви будете людьми моїми; і ходіте кожною дорогою, що я вказую вам, щоб вам було добре.

 24. Вони ж не слухали й не нахиляли уха свого, а жили по думці й упрямостї ледачого серця свого, й повернулись до мене плечима, не лицем.

 25. З того часу, як вийшли батькиваші 8 Египту, та й по сей час, посилав я всіх слутів моїх, — пророків, день у день, без устанку;

 26. Та вони не слухали мене, не нахиляли уха свого; нї, показували себе що рав більш тугошиїми, гірш як отцї їх.

 27. Та як і ти промовляти меш доних сї слова, то вони тебе не будуть слухати; як їх кликати меш, вони до тебе не будуть озиватись.

 28. Тоді казати мепї до них: Ой ти,люде, що не слухаєш повеління Господа, Бога свого, і не приймаєш науки його! зникла правда в них, наче б віднято її від уст їх.

 29. Обстрижи ж волоссв твоє та відкинь геть, і заголоси плачем голосним по горах, бо відкинув Господь і відопхнув кодло, що стягнуло на себе досаду його.