666
Книга пророка Еремії 9. 10.
24. Нї, хто хвалиться, нехай же жхвалиться тим, що він розумів і внае мене, знає, що я — Господь, котрий творю милость і суд і справедливість на землі, бо се до вподоби менї, говорить Господь.
25. От, надходять днї, говорить Господь, що навідаюсь до всїх обрізаних і необрізаних:
26. До Египту й Юдеї, Едома, Аммонїїв і Моаба; до всїх, що стрижуть кругом волоссв, і що живуть у пустині ; всї бо ті народи необрізані, а ввесь дом Ізраїля — з необрізаним серцем.
Слухайте слова, що говорить до вас Господь, ви, доме Ізрайлїв!
2. Так говорить Господь: Не вчітесьходити стежками поганськими й не страхайтесь перед знаменнями небесними: бо страхаються їх тілько невіри.
3. Постанови поганські пусті: вонивирубають дерево в лїсї, оброблять руками ремісника сокирою,
4. Покривають сріблом та золотом,прибивають гвівдбм та молотком, щоб не хиталось.
5. Вони, (ті ідоли) — мов точенийстовп, і не говорять; їх носять, бо ходити не можуть. Тим і не лякайтесь їх, бо не вдолїють вони ніяк вашкодити, та й щось доброго вробити вони не в силі.
6. Рівнї нема тобі, Господи! великєси й велике імя твоє потугою.
7. Хто не вбоіться тебе, царю народів? Одному тобі належиться честь, бо між усїма премудрими в народах і в усїх царствах їх нема рівнї тобі.
8. Всї вони дурні, бевглувді; пустанаука їх — отте дерево.
9. Розплескане в листки срібло, привезене з Тарсису, та волото в Уоаву, — робота майстерних людей та рук плавильникових; одежа на їх ів блавату та в пурпуру: все воно — робота людей тямущих.
10. Господь же справдешній Бог, сеживий Бог й віковічний царь. Од гнїву його тремтить вемля, і погрози його не вдолїють видержати народи.
11. Оце ж кажіть їм: Боги, що несотворили неба й землї, позникають із вемлї й впід неба.
12. Він сотворив вемлю силою своєю,утвердив круг вемний мудростю своєю і ровумом своїм ровпростер небеса.
13. На його прикав ревуть води нанебі, і він велить хмарам уставати з країв вемлї; творить блискавиці поміш з дощем, і випускає вітри 8 запасних сховищ своїх.
14. Безумним виявлює себе коженмистець у свойму знаннї, і кожен плавильник соромить себе бовваном своїм, бо вилите ним — се лож, і нема в йому духа.
15. Се пуста мана, робота облуду;в день караючих навідин вони почезнуть.
16. Не такий, як їх, пай Яковів; бойого Бог — се творець усього, а Ізраїль — се булава царства його; на імя йому — Господь Саваот.
17. Забірай з країни добро твоє, скоро бо опинишся в облязї;
18. Так бо говорить Господь: Ось, яповикидаю на сей раз осадників сієї вемлї і важену їх у тісноту, щоб їх половлено.
19. Ой горе ж мені в нуждї моїй;болюча рана моя! та я кажу собі: заслужений сей смуток мій, і буду терпіти його:
20. Намет мій спустошено, і всї верівки мої порвано; дїти мої вабрані від мене, нема вже їх: нікому знов напяти намета мого й роввісити на йому покривал моїх;
21. Бо пастирі поставались безглуздими й не питали про Господа, а черев те буди й їх поступки нерозумні, та й стадо їх ійде в розсипок.
22. Чути гук! Уже наближується;голосний галас від полуночньої вемлї. щоб городи Юдині обернути в пустки, в пробуток шакалів.
23. Знаю, Господи, що людська дорога не в його волї, й не вдолїє сам про себе чоловік давати напрям ступням своїм.
24. Карай же мене, Господи, та небев міри, не в гнїві твойму, щоб не обернув мене в ніщо.
25. Нї, вилий досаду твою на народи, що не хочуть нїчого гнати про тебе, й на племена, що не взивають
