672
Книга пророка Еремії 16. 17.
наші гріхи, що ми вчинили проти Господа, Бога нашого? —
11. То скажи їм: За те, що вашібатьки покинули мене, говорить Господь, — і пійшли слідом за другими богами й служили їм та припадали перед ними, мене ж покинули й не держали закону мого;
12. Ви ж коїте ще гірше од батьківваших, і живете кожний по утрямостї ледачого серця свого, не слухаючи мене.
13. За се викину вас із сієї країнив землю, що нї ви, нї батьки ваші її не знали, і там ви служити мете день і ніч иншим богам; я бо не змилосерджуся до вас.
14. Тим же то ось, приходить час,говорить Господь, що вже не казати муть: Так певно, як жив Господь, що вивів синів Ізраїлських із Египту,
15. Але: Так певно, як жив Господь,що повиводив синів Ізраїлських із північньої землї й з усїх земель, куди їх був повиганяв; бо я заверну їх ще в їх землю, котру наділив отцям їх.
16. Тим часом пошлю многих рибалок, говорить Господь, щоб їх повиловлювали, а потім пошлю многих ловців, щоб уганяли за ними по кожній горі й по кожному узгіррю й по всіх скеляних рощілинах.
17. Очі бо мої на всіх стежках їх;не сховані вони від мене, й не закрита неправедність їх від очей моїх.
18. Перше всього одплачу їм за многігріхи їх, за те, що з’огидили землю мою, і трупами для ідолів своїх та гидотами своїми сповнили наслїдде моє.
19. Ой Господи, сило моя й твердинемоя й утечище моє в лихій годині! До тебе навернуться народи від країв землї і скажуть: Саму тілько лож внаслїдували батьки наші, марноту й таке, з чого ніякого хісна нема.
20. Чи то ж чоловік може поробитисобі боги, хоч вони не боги?
21. Тим же то я покажу їм нинї,покажу їм руку мою й потугу мою, й зрозуміють, що моє імя — Господь.
Гріх Юдин виписаний залізним різцем, алмазним зубцем, вирізаний на таблиці серця в них та на рогах у жертівниках їх.
2. Мов про свої сини, згадують вонипро жертівники свої, і дуброви свої та зелені дерева по горбах високих.
3. Ой оддам же я гору твою в полі,твоє майно, усї твої скарби на луп, і всі висоти твої — за гріхи в усїх межах твоїх!
4. 1 ти сама лишишся без наслїддятвого, що я наділив тобі, й віддам тебе в неволю ворогам твоїм у землю, що її не знаєш, бо ви розпалили огонь гнїву мого; він горіти ме невгасимо.
5. Так говорить Господь: Прокляталюдина, що вповає на людей, і робить тіло опорою своєю, а серце її цурається Господа.
6. Вона буде, як билина в степу, йне діжде собі добра; жити ме на сухих місцях у пустинї, на вемлї солоній, безлюдній.
7. Благословен чоловік, що вповасна Господа, що його надїєю Господь.
8. Він — мов те дерево, посаджененад водою, що простягає своє коріннє до потока: Не боіться воно жари, листє його веленїв; байдужне воно й під сухолїттє; не перестає родити ніколи.
9. Лукаве над усе в сьвітї серце людське й ледаче; хто його вміркує?
10. Я, Господь, я тілько вазираю всерце, вивідую нутро, щоб відплачувати кожному по його ходах, по плодам учинків його.
11. Мов та куропатва, що висиджуєяйця чужі, що їх не внесла, так і той, хто придбав достаток, та не на правій доровї. У половині віку свого втеряє його, і при концї свойму покажеться дурним.
12. О, місцем нашого осьвящення впрестол слави, вознесений 8 давен давнезних!
13. Ти один, Господи — надїя Ізрайлева; всї, що тебе покинули, посоромляться. Всї, що відступають од тебе, будуть на піску написані, за те, що покинули жилу води живої — Господа.
14. Овдоров же мене, Господи, такя й одужаю; спаси мене, а я спасел буду; ти бо хвала моя.
15. Ось, вони менї говорять: Де во