Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/684

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

672

Книга пророка Еремії 16. 17.


КНИГА ПРОРОКА ЕРЕМІЇ 16. 17.

наші гріхи, що ми вчинили проти Господа, Бога нашого? —

 11. То скажи їм: За те, що вашібатьки покинули мене, говорить Господь, — і пійшли слідом за другими богами й служили їм та припадали перед ними, мене ж покинули й не держали закону мого;

 12. Ви ж коїте ще гірше од батьківваших, і живете кожний по утрямостї ледачого серця свого, не слухаючи мене.

 13. За се викину вас із сієї країнив землю, що нї ви, нї батьки ваші її не знали, і там ви служити мете день і ніч иншим богам; я бо не змилосерджуся до вас.

 14. Тим же то ось, приходить час,говорить Господь, що вже не казати муть: Так певно, як жив Господь, що вивів синів Ізраїлських із Египту,

 15. Але: Так певно, як жив Господь,що повиводив синів Ізраїлських із північньої землї й з усїх земель, куди їх був повиганяв; бо я заверну їх ще в їх землю, котру наділив отцям їх.

 16. Тим часом пошлю многих рибалок, говорить Господь, щоб їх повиловлювали, а потім пошлю многих ловців, щоб уганяли за ними по кожній горі й по кожному узгіррю й по всіх скеляних рощілинах.

 17. Очі бо мої на всіх стежках їх;не сховані вони від мене, й не закрита неправедність їх від очей моїх.

 18. Перше всього одплачу їм за многігріхи їх, за те, що з’огидили землю мою, і трупами для ідолів своїх та гидотами своїми сповнили наслїдде моє.

 19. Ой Господи, сило моя й твердинемоя й утечище моє в лихій годині! До тебе навернуться народи від країв землї і скажуть: Саму тілько лож внаслїдували батьки наші, марноту й таке, з чого ніякого хісна нема.

 20. Чи то ж чоловік може поробитисобі боги, хоч вони не боги?

 21. Тим же то я покажу їм нинї,покажу їм руку мою й потугу мою, й зрозуміють, що моє імя — Господь.

Голова 17.

Гріх Юдин виписаний залізним різцем, алмазним зубцем, вирізаний на таблиці серця в них та на рогах у жертівниках їх.

 2. Мов про свої сини, згадують вонипро жертівники свої, і дуброви свої та зелені дерева по горбах високих.

 3. Ой оддам же я гору твою в полі,твоє майно, усї твої скарби на луп, і всі висоти твої — за гріхи в усїх межах твоїх!

 4. 1 ти сама лишишся без наслїддятвого, що я наділив тобі, й віддам тебе в неволю ворогам твоїм у землю, що її не знаєш, бо ви розпалили огонь гнїву мого; він горіти ме невгасимо.

 5. Так говорить Господь: Прокляталюдина, що вповає на людей, і робить тіло опорою своєю, а серце її цурається Господа.

 6. Вона буде, як билина в степу, йне діжде собі добра; жити ме на сухих місцях у пустинї, на вемлї солоній, безлюдній.

 7. Благословен чоловік, що вповасна Господа, що його надїєю Господь.

 8. Він — мов те дерево, посаджененад водою, що простягає своє коріннє до потока: Не боіться воно жари, листє його веленїв; байдужне воно й під сухолїттє; не перестає родити ніколи.

 9. Лукаве над усе в сьвітї серце людське й ледаче; хто його вміркує?

 10. Я, Господь, я тілько вазираю всерце, вивідую нутро, щоб відплачувати кожному по його ходах, по плодам учинків його.

 11. Мов та куропатва, що висиджуєяйця чужі, що їх не внесла, так і той, хто придбав достаток, та не на правій доровї. У половині віку свого втеряє його, і при концї свойму покажеться дурним.

 12. О, місцем нашого осьвящення впрестол слави, вознесений 8 давен давнезних!

 13. Ти один, Господи — надїя Ізрайлева; всї, що тебе покинули, посоромляться. Всї, що відступають од тебе, будуть на піску написані, за те, що покинули жилу води живої — Господа.

 14. Овдоров же мене, Господи, такя й одужаю; спаси мене, а я спасел буду; ти бо хвала моя.

 15. Ось, вони менї говорять: Де во