Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/687

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

675

Книга пророка Еремії 19. 20. 21.


КНИГА ПРОРОКА ЕРЕМН 19. 20. 21.

бесному, й приносили ливні жертви богам чужим.

 14. Вернувшися ж Еремія 8 ТоФету,куди посилав його Господь пророкувати, став на подвіррі коло дому Господнього та й промовив до всього лю

ДУ:


 15. Так говорить Господь Саваот,Бог Ізраїля. Ось, я пошлю на сей город і на всі міста його все те лихолїттє, що висказав проти него, бо вони показали себе тугопшйпшми й неслухали слів моїх.

Голова 20.

Як же Пасхор Еммеренко, сьвященник — а він був старший доглядник у Господньому дому, — почув Еремію, пророкуючого сими словами,

 2. Ударив Пасхор пророка Еремію,та й посадив його в колоду, що була в верхніх воротях Беняминових у дому Господньому.

 3. Та другого дня випустив ПасхорЕремію 8 колоди, а Еремія промовив до його: Не Пасхором прозвав тебе Господь, але Магор Миссавив.

 4. Так бо говорить Господь: Ось, явроблю тебе страхом тобі самому і всім приятелям твоїм, побачать бо твої очі, як вони поляжуть од ворожого меча. Та й всього Юду подам я на поталу цареві Вавилонському; він позаймав їх у полонь, одведе у Вавилон і повбиває мечем.

 5. І подам усї багацтва в сьому городї й ввесь добуток його, і всї дорогоцінності його й усї скарби царів Юдейських оддам у руки ворогам їх; і ровхоплять їх і заберуть та й повезуть у Вавилон.

 6. Ти ж, Пасхоре, й усї домовникитвої пійдете в неволю, й прийдеш у Вавилон, і помреш там, і будеш там похований, ти й усї приятелі твої, що їм пророкував еси лож.

 7. Ти ввів мене, Господи, й я зведений; ти дужпшй за мене, та й подужав мене; я зробився щоденнім сьміховищем, кожен мене на глум піднімав.

 8. Бо скоро тілько зачну говорити,вараз мушу кричати про напад, про спустошеннє, і так слово Господнє

675

зробилось про мене приводом до наруги й насьмїху.

 9. І подумав я собі: не споминатиму про него і в його імя не буду більше промовляти! Та в серці в мене, мов би огонь запалав, втаєний в костях моїх; я силкувався Зупинити його, та й не здолїв.

 10. 1 чував я ворожі речі в натовпі,погрози навкруги: „Викажіть! Обвинуватимо його!“ Ті самі, що з ними дружився, підстерігали, чи я не спіткнуся: Може попадеться, так ми переможемо його та й помстимось на йому.

 11. Но Господь ізо мною, мов той невмірака-воін; то ж вороги мої спіткнуться та й не встануть. Осоромляться, бо дурним робом ходили; віковічнім, незабутним соромом окриються.

 12. Господи сил! ти, що вивідуєшправедного, що бачиш утробу й серце. Дай менї вбачати пімсту твою над ними, бо на тебе єдав я справу мою.

 13. О, сьпівайте Господеві, хвалітеГоспода, бо він рятує душу вбогого 8 рук лиходіїв.—

 14. Нехай буде той день проклят, якя на сьвіт родився! Нехай не буде благословен той день, як породила мене мати моя!

 15. Нехай буде й той чоловік проклят, що приніс мойму батькові звістку : Родилось тобі хлопятко, і тим його вельми звеселив.

 16. Нехай станеться тому чоловікові таке, як тим містам, що їх порозвалював Господь та й не пожалував, та щоб він чув крик від ранку, а войк від полудня, —

 17. За те, що він мене не вбив в материній утробі, — так, щоб моя мати була мені гробом, а тіло її остало було на все вагітним.

 18. Чи про те ж бо я вийшов із материної утроби, щоб дознавати самої праці, та печалі, та щоб коротати вік мій у 8нева8Ї?

Голова 21.

Слово, що надійшло від Господа до Еремії, як прислав царь Седекія до него Пасхора Малхієнка та сьвя

43*