Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/712

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

700

Книга пророка Еремії 44.


КНИГА ПРОРОКА ЕРЕМЇІ 44.

ті, та поосідали в Магдолї й у ТаФнисї й у Нофі й у країні Патросї:

 2. Так говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлїв: Ви бачили те нещастє, що я послав на Ерусалим і на всї міста Юдейські, що нинї стоять пустками безлюдними, :

 3. За їх ледарство, що коїли й догнїву мене доводили, ходючи кадити иншим богам, яких не знали нї вони, нї ви, нї ваші батьки.

 4. Я посилав до вас рав-пораз 8 раннього ранку слуг моїх, пророків, кавати вам: Не чиніте сих поганих речей, ненавидних менї.

 5. Вони ж не слухали й не прихиляли уха, щоб вертатись од ледарства сього, щоб не кадити богам иншим.

 6. І пролився мій гнїв і моя досадата й палав по городах Юдиних і по улицях Ерусалимських, так що вони поробились ро8валшцами й пустками, як оце й бачите.

 7. Та й тепер говорить Господь, Богсил небесних, Бог Ізрайлїв: Про що ви чините таке велике зло душам вашим, яким ви вигубите чоловіка й жінку, хлопя й немовля впосеред ГОДИ, так що не зостанеться й нащадку з вас?

 8. Про що доводите мене до гнївувиробами рук ваших, кадючи иншим богам у 8емлї Египецькій, куди прийшли жити, щоб себе погубити та вробити клятьбою й сьміховшцем проміж усїма народами на вемлї?

 9. Хиба ж позабували ви ледарствоотцїв ваших і безбожність царів Юдейських, і жінок їх, ваше власне ледарство й ледарство жінок ваших, яке вони коіли в землї Юдейській та по улицях Ерусалимських?

 10. Аж по сей день не вгамувалисьвони й не бояться та й не ходять в законі мойму й по установах моїх, що дав я вам й отцям вашим.

 11. Тим же то так говорить Господьсил небесних, Бог Ізрайлїв: Оце оберну лице мов проти вас на погибель і на затрату всього Юди.

 12. 1 відопхну останок із Юдеїв, щонаважились ійти в Египет, щоб там жити, і всїх витрачу, всї поляжуть у вемлї Египецькій; мечем і голоднечею будуть витрачені; мале й велике погине від меча й голоду, й стануться прокляттем і пострахом, наругою й сьміховищем.

 13. Навідаю карою живущих у Египтї, як навідав Ерусалим, мечем, голоднечею й моровою пошестю.

 14. І з останку Юди, 8 тих, що прибули в вемлю Египецьку на пробуваннв чуженицями, нікому не вдасться вирятуватись і втекти та вернутись у землю Юдейську, куди поривати ме душу їх, щоб ізнов туди вернутись і там осїстись; нїхто не вернеться, хиба тілько ті, що втечуть із відти.

 15. І відказали Еремії всї чоловіки,що внали, як їх жінки чужим богам кадили, й усе жіноцтво, що там стояло натовпом, і ввесь люд, що жив у Египтї, в Патросї, й сказали:

 16. Що ти провадиш нам в імя Господнє, не послухаємо тебе;

 17. А невідмінно чинити мемо те,що сказали уста наші, й будемо кадити богинї небесній*, й приносити їй ливну жертву, як се ми чинили, ми й отцї наші, царі наші й усї князї наші по городах у Юдеї й по улицях Ерусалимських; а за те були ми тодї ситі й щасливі та й не внали лиха.

 18. З того ж часу, як ми пересталикадити небесній цариці й вистачати їй ливну жертву, терпимо в усьому недостачу та й погибаємо від меча й голоднечі.

 19. І коли ми кадимо небесній цариці й ливну жертву їй приносимо, то хиба ж се без відома наших мужів виробляємо ми їй книші 8 її обра80М та приносимо ливні жертви?

 20. Тодї оввався Еремія до всьоголюду, до чоловіків і жінок і до всього народу, що йому так відповідав (ось як):

 21. Хиба ж то не те кадженнє, щосправляли ваші батьки, ваші царі й ваші князі й нарід вемлї по городах Юдиних і по улицях Ерусалимських, — хиба не те спогадав Господь, та хиба не воно вразило його серце?

 22. 1 не здолїв довше терпіти Господьледачі ваші вчинки й гидоти, що ви коіли. Тим то й вробилась ваша зем* Місяцеві.