Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/715

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

703

Книга пророка Еремії 47. 48.


КНИГА ПРОРОКА ЕРЕМІЇ 47. 48- 703

не зирнуть на малечу свою, помліють бо руки в них

 4. Перед тим днем, що настане, щобвигубити всїх Филистіїв; погубити й Тир і Сидон 8 усїма помічниками, що позоставались; бо Господь спустошить Филистіїв, останок острова Кантора*.

 5. Олисїла Гава, онімів Аскалон іпрочі долиняне.

 6. Доки же, ти, мечу Господень, щебудеш рубати? Коди вдоволнишся? Заховайся в свою піхву, перестаньвгамуйся!

 7. Та як тобі вгамуватись, коли Господь послав тебе 8 прикавом проти Аскалону й побережжя морського? Туди ж він послав його!

Голова 48.

Про Моаба так говорить Господь Саваот, Бог Іврайлїв: Горе Невумісту! воно спустошене буде; соромом окритий Киріятярим і звойований; та й Мизгав покривсь стидом і в ніщо його обернуть. Замок високий обернено в посьміх!

 2. Слава Моабова вникне навіки;Гесбону недолю готують: нумо, витратьмо його зміж народів! Та й ти, Мадмено, погибнеш; меч ійде ва тобою.

 3. Чути крик і в Оронаїму, і тут валять-опустошують страшно!

 4. Стерто на порох Моаб, діти йоговаридали.

 5. Від підходячих у гору в Лухит голосний плач роздається, від спускаючихся в низ І8 Оронаїму зачував ворог риданне по спустошенню.

 6. Утікайте, рятуйте житте, наге,мізерне як та деревина серед пустині.

 7. Ти вповав на вироби рук твоїх,на твої достатки; 8а те ж дійдеш в неволю, ти самий, й бовван твій Хамос разом із своїми сьвященниками та князями своїми.

 8. Прийде пусто пшик на кожнийваш город, й нї одно місто не остане ціле; погибне долина, спустів поділлв, як заповів Господь.

 9. Дайте Моабові крила навтеки летіти; бо в городах його буде без людде, нікому буде в них проживати!

 10. Проклят, хто справу Господнюсправляв би байдужно, проклят, хто спиняв би меча його, кров проливати І

 11. Змалку жив Моаб у супокою, седїв на гущі своїй, і не переливано його в посудини в другу посудину, його в неволю не ваймано вроду; тим то воставався в йому й смак його, та й запах його не вмінявся.

 12. От же, говорить Господь, надходить час, що я пришлю до його переливачів, а вони переллють його, й опорожнять посуд його й глеки його порозбивають.

 13. 1 окриється соромом Моаб задляХамоса, як окрився стидом дом Ізраїля задля Бетеля, — надії своєї*.

 14. Що ви говорите: Ми хоробрі мужі, силачі до війни?

 16. Нї! Моаб, наче вже опустошений,міста його, як би вже горіли, а вибрані молодики ваші, мов би на варів пійшли, говорить Царь, — Господь Саваот імя його.

 16. О, близька погибель Моабова,сквапно надходять злиднї його.

 17. Пожальтесь його, всї його сусіди, й усї, що внаете імя його, ваголосїте: Як се вломилось жевло сили, палиця слави!

 18. Ізийди вниз із висоти величі ісядь на місці спраги, дочко-осаднице Дибону, вже бо наступає пустошник Моабу, й порозвалює твердині твої.

 19. Стань при дорозі, сусїдко-осаднице Ароерська, питай у тих, що, втікаючи, шукають рятунку: Що таке сталось?

 20. (а почуєш:) Осоромлений, Моаб,бо вже звойований; плачте, ридайте, вістїте в Арнонї, що Моаб — пустиня;

 21. Що прийшов суд на рівнини, наХалон і на Яазу й на МоФат,

 22. І на Дибон і на Нево й на БетДивлатаїм,

 23. І на Каріатаїм, і на Бет-Гамул іна Бет-Маон,

 24. І на Керіот і на Восор та й навсї городи Моабські, як далекі, так і близькі. * Або, може, Киира, * Ш. Цар. 12, 29.