Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/718

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

706

Книга пророка Еремії 49. 50.


КНИГА ПРОРОКА ЕРЕМІЇ 49. 50.


 29. Намети й вівці їх позабірайте;покритте наметне, всю надобу, й верблюди в їх пожакуйте, та накличте на них страх із усїх боків.

 30. Біжіте, втікайте хутко, ховайтесь глибоко в печерах, осадники Аворські, говорить Господь: Навуходонозор бо, царь Вавилонський, повзяв постанову й ваду мав проти вас задум.

 31. Уставайте, рушайте проти людумирного, що живе собі безпеч, говорить Господь, що нема в його нї дверей, нї засовів, що живуть (кочуючи) особняком.

 32. Верблюди їх стануться лупом, аїх отарі будуть розхоплені, і ровсїю їх по всіх вітрах, — оттих, що вистригають волоссв на висках, — із усїх боків наведу на їх погибель, говорить Господь.

 33. Азор же буде леговищем шакалам, вічною пустинею; ніхто там не буде жити, нїяка людина там не оселиться.

 34. Слово Господнє, що надійшлодо пророка Еремії про Елам у початку царювання Седекіїного, царя Юдейського:

 35. Так говорить Господь сил небесних: Се я поламлю лука Еламіям, — їх головну силу;

 36. І наведу на Елама чотирі вітриз чотирьох сторін неба, та й розвію їх по всіх сих вітрах, і не буде такого народу, щоб до його не зайшли вигнані Еламії;

 37. І пошлю на Еламіїв страх передворогами їх й перед тими, що на їх душу настають, і наведу лихолїттє на їх, і гнїв мій, говорить Господь, і посилати му меча слідом за ними, аж покіль їх повигублюю;

 38. І поставлю мого престола в Еламі, царя же й князі його вигублю, говорить Господь.

 39. У дальші ж часи поприводжу назад полонян-Еламіїв, говорить Господь.

Голова 50.

Слово, що вирік Господь черев пророка Еремію про Вавилон і про вемлю Халдейську:

 2. Звістіть й розголосіть між народами, й поставте стяга; виявлюйте, не вамовчуйте! Говоріть: Вавилон звойовано, Вил осоромлений, Меродах покрушений, осоромлено й другі образи його, порозбивано ідоли його!

 3. З півночі бо двине проти його народ, а сей оберне вемлю його в пустиню, і ніхто не буде там жити, нї людина, нї скотина, — все рушить і повтікав.

 4. У ті днї, і в ті часи, говорить Господь, поприходять сини Івраїля вкупі в синами Юдиними, а йдучи, плакати муть (в радощів) і шукати Господа, Бога свого.

 5. Про дорогу до Сиону питати муть,а, обернувши туди лиця, будуть казати : Ійдїть і прилягнїте до Господа вавітом (умовою) вічним, що вже не вабудеться.

 6. Мов ваблукані вівці, був мій нарід: пастирі повводили їх ів дороги, порозганяли їх по горах; вони ж блукали в гори на горб, забувши свою кошару.

 7. Всї, що їх стрічали, жерли їх, авороги їх мовляли: Ми не винні, бо се вони согрішили перед Господом, перед пробутком справедливості*, і перед Господом — надією батьків їх.

 8. Втікайте ж ів серед Вавилону, покидайте Халдейську вемлю, а йдїть (веселі), мов коали перед отарою.

 9. Ось бо, я підійму й приведу проти Вавилону велику громаду народів І8 півночніх земель, і розложаться проти його, та й ввоюють його: стріли у них, як у вправного воіна, не вертаються марно.

 10. 1 станеться Халдея здобиччю їх;і опустошники її васитяться, говорить Господь.

 11. Ви бо веселились і радувались,ровграблюючи власність мою; скакали з радощів, як на траві телиця, та й ржали, як боєві конї.

 12. У великий стид попаде мати ^земля) ваша, зарумяниться тая, що вас породила; остання буде вона між народами — пустиня, суша, дике поле.

 13. Черев Господень гнїв обезлюдіє,вробиться пустинею; кожен, хто йти ме черев Вавилон, буде, здивований, посвистувати, повираючи на його рани.

 14. Становітеся ж у боєву лаву няв