706
Книга пророка Еремії 49. 50.
29. Намети й вівці їх позабірайте;покритте наметне, всю надобу, й верблюди в їх пожакуйте, та накличте на них страх із усїх боків.
30. Біжіте, втікайте хутко, ховайтесь глибоко в печерах, осадники Аворські, говорить Господь: Навуходонозор бо, царь Вавилонський, повзяв постанову й ваду мав проти вас задум.
31. Уставайте, рушайте проти людумирного, що живе собі безпеч, говорить Господь, що нема в його нї дверей, нї засовів, що живуть (кочуючи) особняком.
32. Верблюди їх стануться лупом, аїх отарі будуть розхоплені, і ровсїю їх по всіх вітрах, — оттих, що вистригають волоссв на висках, — із усїх боків наведу на їх погибель, говорить Господь.
33. Азор же буде леговищем шакалам, вічною пустинею; ніхто там не буде жити, нїяка людина там не оселиться.
34. Слово Господнє, що надійшлодо пророка Еремії про Елам у початку царювання Седекіїного, царя Юдейського:
35. Так говорить Господь сил небесних: Се я поламлю лука Еламіям, — їх головну силу;
36. І наведу на Елама чотирі вітриз чотирьох сторін неба, та й розвію їх по всіх сих вітрах, і не буде такого народу, щоб до його не зайшли вигнані Еламії;
37. І пошлю на Еламіїв страх передворогами їх й перед тими, що на їх душу настають, і наведу лихолїттє на їх, і гнїв мій, говорить Господь, і посилати му меча слідом за ними, аж покіль їх повигублюю;
38. І поставлю мого престола в Еламі, царя же й князі його вигублю, говорить Господь.
39. У дальші ж часи поприводжу назад полонян-Еламіїв, говорить Господь.
Слово, що вирік Господь черев пророка Еремію про Вавилон і про вемлю Халдейську:
2. Звістіть й розголосіть між народами, й поставте стяга; виявлюйте, не вамовчуйте! Говоріть: Вавилон звойовано, Вил осоромлений, Меродах покрушений, осоромлено й другі образи його, порозбивано ідоли його!
3. З півночі бо двине проти його народ, а сей оберне вемлю його в пустиню, і ніхто не буде там жити, нї людина, нї скотина, — все рушить і повтікав.
4. У ті днї, і в ті часи, говорить Господь, поприходять сини Івраїля вкупі в синами Юдиними, а йдучи, плакати муть (в радощів) і шукати Господа, Бога свого.
5. Про дорогу до Сиону питати муть,а, обернувши туди лиця, будуть казати : Ійдїть і прилягнїте до Господа вавітом (умовою) вічним, що вже не вабудеться.
6. Мов ваблукані вівці, був мій нарід: пастирі повводили їх ів дороги, порозганяли їх по горах; вони ж блукали в гори на горб, забувши свою кошару.
7. Всї, що їх стрічали, жерли їх, авороги їх мовляли: Ми не винні, бо се вони согрішили перед Господом, перед пробутком справедливості*, і перед Господом — надією батьків їх.
8. Втікайте ж ів серед Вавилону, покидайте Халдейську вемлю, а йдїть (веселі), мов коали перед отарою.
9. Ось бо, я підійму й приведу проти Вавилону велику громаду народів І8 півночніх земель, і розложаться проти його, та й ввоюють його: стріли у них, як у вправного воіна, не вертаються марно.
10. 1 станеться Халдея здобиччю їх;і опустошники її васитяться, говорить Господь.
11. Ви бо веселились і радувались,ровграблюючи власність мою; скакали з радощів, як на траві телиця, та й ржали, як боєві конї.
12. У великий стид попаде мати ^земля) ваша, зарумяниться тая, що вас породила; остання буде вона між народами — пустиня, суша, дике поле.
13. Черев Господень гнїв обезлюдіє,вробиться пустинею; кожен, хто йти ме черев Вавилон, буде, здивований, посвистувати, повираючи на його рани.
14. Становітеся ж у боєву лаву няв
