714
Книга Плач Еремії 2. 3.
14. Пророки твої віщували тобі пусту неправду, не розкривали твого бевзаконства, щоб запобігти твойму лихоліттю; вони оповіщали тобі видива ложні, що довели тебе до вигону (з краю).
15. Плещуть руками над тобою всїмимойдучі; з посвистом кивають головами над дочкою Єрусалимською, приговорюючи: Се ж то той город, що його величали найбільшою красою, радостю всієї 8емлї?
16. А вороги твої поровзівляли пащісвої, свищуть та скрегочуть губами, договорюючи: От ми таки проглинули його; сього ж дня ми й ждали, та таки дождали-узріли!
17. Що був призначив, те й довершив Господь; спевнив свов слово, що давно вирік; спустошив без пощади, гвеседив ворога над тобою, піднїс високо вгору рога противників твоїх.
18. З серця покликають вони до Господа: Ти муре дочки Сионської! проливай потоком сльози днями й ночами, не давай собі впину, не затулюуй війок твоїх!
19. Вставай, голоси всю ніч, 8 початком кожної стражі нічної; виливай водою серце твоє перед лицем Господа; вдіймай до його руки твої про житте дїток твоїх, що помирають голодною смертю по углах усїх у лиць твоїх.
20. О, зглянься, Господи! кому тивчинив таке, щоб матери з’їдали плод свій, немовлят, ними виплеканих? щоб убивано в сьвятинї Господній сьвященника й пророка?
21. Дїти й сивоволосі лежать на землї по улицях; діви мої й молодці мої від меча полягли; ти вбивав їх у день гнїву твого, мордував без милосердя.
22. Ти поскликав, наче на празник,всї страшила на мене; в день гнїву твого, Господи, ніхто не врятувався, ніхто не вцїлїв; тих, що я вгодувала, виховала, ворог мій вигубив.
Я чоловік, що зазнав горя від палиці гнїву його;
2. Він повів мене й увів у пітьму, ане в сьвітло.
3. Так, він обернувся проти мене, ідень у день простягав на мене руку свою;
4. Поморщив тїло моє й кожу мою,та потер кості мої;
5. Обгородив мене (нещастем), обложив горем і нуждою;
6. Він посадив мене в темне місце,як тих, що давно померли;
7. Наче муром, обвів мене, щоб я невийшов, вакував у тяжкі кайдани;
8. Як я прошу, як благаю, він одшіхає молитву твою;
9. Дороги мої він каміннєм закидав,попсував стежки мої.
10. Став проти мене, наче ведмедему васїдцї, — левом у сховищу;
11. Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у ніщо обернув ;
12. Напяв лука свого й поставивмене ва мету стрілам своїм;
13. Послав у нирки мої стріли в сагайдака свого.
14. Я стався сьміховищем усьомународові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
15. До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
16. Покрутив каміннєм вуби мої,покрив мене попелом.
17. Покинув супокій душу мою: явже й забув про дні добрі,
18. 1 сказав я собі: погасла сила мояй надїя моя на Господа.
19. О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
20. Глибоко вбилось усе те в памятьмою й душа моя в менї занивав.
21. Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
22. Івза милосердя Господнього мине вигинули, бо милосерде його не вичерпується.
23. Що ранок воно одновляеться, велика бо вірність твоя!
24. Господь пай мій, говорить собідуша моя, то ж і буду я впов&ти на него.
25. Благий Господь до тих, хто надіється на його, — до душі, що його шукав.
26. Добре тому, хто без наріканнідожидав рятунку від Господа.
27. Благо людинї, що змалку несеярмо (закону Господнього);
