Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/726

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

714

Книга Плач Еремії 2. 3.


КНИГА ПЛАЧ ЕРЕМІЇ 2. 3.


 14. Пророки твої віщували тобі пусту неправду, не розкривали твого бевзаконства, щоб запобігти твойму лихоліттю; вони оповіщали тобі видива ложні, що довели тебе до вигону (з краю).

 15. Плещуть руками над тобою всїмимойдучі; з посвистом кивають головами над дочкою Єрусалимською, приговорюючи: Се ж то той город, що його величали найбільшою красою, радостю всієї 8емлї?

 16. А вороги твої поровзівляли пащісвої, свищуть та скрегочуть губами, договорюючи: От ми таки проглинули його; сього ж дня ми й ждали, та таки дождали-узріли!

 17. Що був призначив, те й довершив Господь; спевнив свов слово, що давно вирік; спустошив без пощади, гвеседив ворога над тобою, піднїс високо вгору рога противників твоїх.

 18. З серця покликають вони до Господа: Ти муре дочки Сионської! проливай потоком сльози днями й ночами, не давай собі впину, не затулюуй війок твоїх!

 19. Вставай, голоси всю ніч, 8 початком кожної стражі нічної; виливай водою серце твоє перед лицем Господа; вдіймай до його руки твої про житте дїток твоїх, що помирають голодною смертю по углах усїх у лиць твоїх.

 20. О, зглянься, Господи! кому тивчинив таке, щоб матери з’їдали плод свій, немовлят, ними виплеканих? щоб убивано в сьвятинї Господній сьвященника й пророка?

 21. Дїти й сивоволосі лежать на землї по улицях; діви мої й молодці мої від меча полягли; ти вбивав їх у день гнїву твого, мордував без милосердя.

 22. Ти поскликав, наче на празник,всї страшила на мене; в день гнїву твого, Господи, ніхто не врятувався, ніхто не вцїлїв; тих, що я вгодувала, виховала, ворог мій вигубив.

Голова 3.

Я чоловік, що зазнав горя від палиці гнїву його;

 2. Він повів мене й увів у пітьму, ане в сьвітло.

 3. Так, він обернувся проти мене, ідень у день простягав на мене руку свою;

 4. Поморщив тїло моє й кожу мою,та потер кості мої;

 5. Обгородив мене (нещастем), обложив горем і нуждою;

 6. Він посадив мене в темне місце,як тих, що давно померли;

 7. Наче муром, обвів мене, щоб я невийшов, вакував у тяжкі кайдани;

 8. Як я прошу, як благаю, він одшіхає молитву твою;

 9. Дороги мої він каміннєм закидав,попсував стежки мої.

 10. Став проти мене, наче ведмедему васїдцї, — левом у сховищу;

 11. Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у ніщо обернув ;

 12. Напяв лука свого й поставивмене ва мету стрілам своїм;

 13. Послав у нирки мої стріли в сагайдака свого.

 14. Я стався сьміховищем усьомународові мому, повсякдневною присьпівкою їх.

 15. До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;

 16. Покрутив каміннєм вуби мої,покрив мене попелом.

 17. Покинув супокій душу мою: явже й забув про дні добрі,

 18. 1 сказав я собі: погасла сила мояй надїя моя на Господа.

 19. О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!

 20. Глибоко вбилось усе те в памятьмою й душа моя в менї занивав.

 21. Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:

 22. Івза милосердя Господнього мине вигинули, бо милосерде його не вичерпується.

 23. Що ранок воно одновляеться, велика бо вірність твоя!

 24. Господь пай мій, говорить собідуша моя, то ж і буду я впов&ти на него.

 25. Благий Господь до тих, хто надіється на його, — до душі, що його шукав.

 26. Добре тому, хто без наріканнідожидав рятунку від Господа.

 27. Благо людинї, що змалку несеярмо (закону Господнього);