Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/730

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

718

Книга пророка Езекиїла 1. 2. 3.


718 КНИГА ЕЗЕКИІЛА 1. 2. 3.

го, й в кожної було їх по двоє, що | нами, — не лякайся мови їх і не стравкривали їм тіло. ! хайся виду їх; вони бо дом упрямий;

 24. І як вони йшли, чув я шум їх І 7. Говори їм слова мої, чи будутькрил, нїби бурханнв великої води, не-1 вони слухати, чи не будуть, вони бо наче грім Всемогучого, голосний шум,. непокірливі. як се гуде в військовому таборі; а 8. Ти ж, сину чоловічий, слухай, що коли вони з'упинялись, то крила спу- я тобі буду говорити; не впирайся, як той дом упрямий. Ось, отвори роскали.

 25. Бо як давався чути голос з понад твердинї, що була над головами в їх, тоді вони з’упинялись і опускали крила.

 26. А понад твердинею, що була над [головами в їх, була подобина престолу, з вигляду, як би з каменя саФиру, а над подобинею престолу видко було подобину чоловіка, що седить на йому.

 27. І видів я наче палаючу мідь, якогняне сяево в середині його кругом; від поясницї його й висше, та й від виду поясницї його й низше бачив я, наче огонь, і було промінне навкруги.

 28. Якою бував веселка на облакахв дощовий день, такий вид мало те сяево навкруги.

Голова 2.

Оттакий був появ подобини слави Господньої. Побачивши її, впав я на лице своє, а відтак почув голос говорючого, й сказав він менї: Сину людський! стань на ноги твої, я бо говорити му з тобою.

 2. І як він се казав менї, ввійшов умене дух, і поставив мене на ноги, й я чув говорючого до мене.

 3. І сказав він до мене: Сину чоловічий! ось я посилаю тебе до синів Ізрайлевих, до того люду непокірливого, що відступили від мене; вони й їх отцї — се врадники передо мною аж по сей день.

 4. Се сини з безстидним лицем і вапеклим серцем, — до них я тебе посилаю, й скажеш їм: Так говорить Господь Бог:

 5. Чи слухати муть вони, чи не слухати муть — се бо дом упрямий — та нехай 8нають, що був пророк між ними.

 6. Ти ж, сину чоловічий, не лякайсьїх і не страхайся мови їх, як вони бодяками й тернинами до тебе будуть, і тобі доведеться жити між скорпіота та й з'їж, що я дам тобі.

 9. Я глянув, аже се рука, простягнута ДО Мене, а В руЦЇ — КНИГОВИЙ 8В0ець.

 10. 1 розгорнув його він передо МНОЮ,Й ОСЬ, 8ВИТ0К той пописаний з лиця, й з вивороту; а написано на йому: жалощі, вітханнє, й горе.

Голова 3.

І сказав до мене: Сину чоловічий! г’їЖу що перед тобою, з'їж оцей 8виток, та й іди й говори до синів Ізрайлевих.

 2. Тоді отворив я уста, а він давменї з'їсти той ввиток;

 3. І сказав менї: Сину чоловічий!нагодуй черево твоє, й засити утробу ТВОЮ СИМ ЗБИТКОМ, що передаю тобі. І я з'їв, і був він ув устах моїх такий солодкий, як мід.

 4. І сказав менї: Сину чоловічий!встань та й іди до Івраилевого дому, й говори до них моїми словами;

 5. Посилаю бо тебе не до народу8 темною мовою й незрозумілим язи* ком, а до Іврайлевого дому, —

 6. Не до многих народів ів темноюмовою й незрозумілим язиком, що слів його ти не второпав би; хоч як би я й до тих послав тебе, то вони б тебе послухали;

 7. Дом же І8райлїв не схоче тебеслухати, бо вони не хочуть слухати мене, тим що дом І8райлїв твердолобий і запеклого серця.

 8. Ось, я вчинив твоє лице тверділим, як їх лиця, і твого лоба тверд* шим, як їх лоби.

 9. Як диямант, що твердий над камінь, вчинив я твоє чоло; не бійся їх і не лякайся перед лицем їх, хоч вони дом ворохобний.

 10. І сказав дальше до мене: Синучоловічий! усї слова мої, що говорити му тобі, прийми до серця й вислухай ушама твоїми;