734
Книга пророка Езекиїла 19. 20.
7. 1 опогашовав вдовидї, й міста пустошив; і обезлюділа 8емля та й усї осади її від реву його.
8. Тодї встали на його народи І8 земель примежних та й розкинули на його сїтї свої і спіймали в яму.
9. І посадили його в клітку й одведив ланцюгах до царя Вавилонського; заперли в темниці, щоб не чути вже було реву його в Ізраїлі по горах.
10. Мати твоя була, наче та виноградина, насаджена понад водою; була вроджайна, повна віття, від достатку води.
11. І виростали в неї прути кріпкі,хоч би й на скипетри володарів; і виросла вона високо й віттясто, та й видніла далеко в гущині пагонцїв своїх.
12. Но в гнїву (Божому) вирвано їїз коріннєм, і кинуто на вемлю, а вітер від сходу висушив плід її; повиривані, повсихали кріпкі пагонцї її; огонь пожер їх.
13. А тепер її в пустиню пересадили, в суху, безводню землю.
14. І вийшов огонь із пня галуззяїї, пожер грони її, та й не зосталось у неї прутів кріпких на жезла царські. Оце та жалібна пісня, — вона й полишиться нею на плач.
Сьомого року, в пятому місяці, в десятий день місяця, з’явились у мене мужі громадські Ізраїлські, поспитати Господа, та й посїдали передо мною.
2. І надійшло до мене слово Господнє, таке:
3. Сину чоловічий! промов до громадських мужів Ізрайлевих і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви прийшли питати мене? Так вірно, як я живу, не дам вам відповіді, говорить Господь Бог.
4. Коли ж хочеш їх судити, коли хочеш їх судити, сину чоловічий, так обяви їм гидоти батьків їх та й скажи:
5. Так говорить Господь Бог: Тогочасу, як вибрав я Ізраїля, вняв я руку мою, кленучись перед потомками дому Якового, й обявив їм себе в Египтї, і зняв руку мою й сказав їм: Я — Господь, Бог ваш!
6. Того ж часу зняв я так само руку мою та й заклявся, що виведу їх із Египту в 8ЄМЛЮ, що вигледїв про НИХ, — В 8ЄМЛЮ, текущу молоком та медом, красу між усїма землями,
7. Та й сказав їм: Повідкидайте кожен гидоти від очей ваших і не поганьтесь ідолами Египецькими: Я — Господь, Бог ваш!
8. Та вони встали проти мене, £ несхотіли слухати мене; ніхто не відкинув гидот від очей своїх анї відцуравсь ідолів Египецьких. І сказав я собі: Вилию на них досаду мою, вичерпаю на них гнїв мій посеред 8ЄМД1 Египецької.
9. Та вчинив я опісля інакше, а точерев імя моє, щоб не подати його в неславу перед народами, між котрими вони пробували, та що перед їх очима я себе явив їм, хотячи вивести ЇХ І8 землі Египецької.
10. І вивів я їх І8 Египту та й привів у пустиню,
11. І дав їм 8аповідї мої, й обявивїм постанови мої, щоб чоловік, додержуючи їх, жив через них.
12. Я дав їм також суботи мої, щоббули знаменом міжо мною а ними, та щоб знали вони, що я — Господь, которий їх осьвящуе.
13. Та дом Ізраїля став опір протимене в пустині*: вони не ходили в за повідях моїх і відкинули постанови мої, котрі виконуючи, чоловік жив би через них, та й суботи мої вони зневажали; і знов я був намірився вилити на них досаду мою в пустині* і їх вигубити.
14. Та й 8нов учинив я вадля іменімого, щоб не подати його в зневагу в народів, що перед їх очима я їх вивів.
15. Тим ТО 8НЯВ я руку мою протиних у пустині та й заприсяг, що не приведу ЇХ у 8ЄМЛЮ, що призначив ЇМ, — у 8ЄМЛЮ, текущу молоком і медом, красу між усїма землями, —
16. За те, що вони відкинули постанови мої й не ходили в заповідях моїх та зневажали суботи мої, бо серце їх тягло 8а ідолами їх.
17. Та моє око зжалувадось над ял