Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/785

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

773

Книга пророка Даниїла 4.


КНИГА ПРОРОКА ДАНИІЛА 4. 773

висший царює над царством людським і дав його, кому хоче, та настановляє над ним і приниженого між людьми.

 15. От такий сон снився менї, цареві Навуходонозорові; а ти, Валтасаре, скажи, проти чого він, бо нї один І8 мудрецїв у мойму царстві не міг обявити його вначіння, а ти можеш, бо дух сьвятого Бога при тобі.

 16. Тодї Даниїл, на инше імя Валтасар, трохи не годину перебував ув осторопінню, й думки його трівожили його; аж царь почав івнов говорити й промовив: Валтасаре! нехай не трівожить тебе сей сон і його значіннє. Валтасар відповів і сказав: Мій добродію! нехай би твоїм супротивникам сей сон, і ворогам твоїм вначіннє його!

 17. Дерево, котре ти бачив, що булоздорове й міцне, своєю вершиною досягало до неба й його було видко на

ВСЮ 8ЄМЛЮ,


 18. На котрому лист був прегарнийі овощів рясно и поживи з нього стало б усїм, під котрим жили польові 8ьвірі, а на гіллю його гніздились птицї піднебесні,

 19. Се — ти, царю, що єси великийі кріпкий, а сила твоя ємоглася велико £ сягонула в небо, власть же твоя — до країв сьвіта.

 20. А що ти, царю, бачив Невсипучого й Сьвятого, що зійшов І8 небес і промовив: Зрубайте дерево й поторощіть його, тільки корінь його полишіть у землї, і нехай він у залізних та мідяних ланцюгах в траві на полї зрошується небесною росою, і нехай буде 8 животинами пай його на землї, доки не мине над ним сїм часів, —

 21. То от проти чого се, царю, й отприсуд Всевишнього, який прийде на мого добродія, царя:

 22. Тебе вилучать ізміж людей, і тижити меш на полі 8 зьвірями; годувати мешся травою, неначе віл, падати ме роса 8 неба на тебе, і сїм часів промине над тобою, доки співнаєш, що Найвисший царює над людським царством і дає його, кому хоче.

 23. А що приказано було полишитиголовний корінь дерева, то се значить, що твоє царство зістанеться при тобі, коли ти спізнаєш власть небесну.

 24. Тим же то, царю, нехай буде довподоби тобі моя порада: спокутуй твої гріхи справедливостю і проступки твої милосердєм до бідних; от чим може продовжитись спокій твій!

 25. Усе се сталося 8 царем Навуходонозором.

 26. Черев дванайцять місяців, походжаючи по царських горницях в Вавилонї,

 27. Промовив царь: Чи ж не великийсей Вавилон, що я встроїв його на дім царства силою моєї потуги й на славу величності' моєї?

 28. Та ще слова не вийшли 8 устцарських, як надійшов із неба голос: До тебе, царю Навуходонозоре, мовиться: царство відійшло від тебе!

 29. І відлучать тебе від людей, і тижити меш на полі з зьвірями; годувати мешся травою, як віл, і сїм часів промине над тобою, доки спізнаєш, що Найвисший царює над людським царством і дає його, кому хоче!

 30. Зара8 і справдилось се слово надНавуходоновором, і відлучено його від людей, він їв траву, неначе віл, і спадала роса 8 неба на його тіло, так що волоссє на ньому поросло, нїби на левові; а нігтї в його — наче в птицї.

 31. Як же минули ті часи, я, Навуходонозор, підвів очі мої до неба, й мій розом вернувся до мене; й благословив я Всевишнього, хвалив і прославляв Всесущого, которого власть — власть вічна і которого царство — від родів до родів.

 32. Проти него всї, що живуть на8емлї, не значать нічого; по своїй волї робить він як 8 небесним воінством, так і 8 тими, що живуть на землї, й ніхто не може стати проти руки його й сказати йому: Що ти зробив?

 33. В той час вернувся менї ровуммій, а на славу мого царства вернулись постава й переднїйший вид мій; тодї шукали мене мої радники й мої дуки, й привернено мене на моє царство, й величність моя ще більше підвисшилась.

 34. А тепер я, Навуходоновор, славлю, й вивисшую й величаю Царя небесного, которого всі* дїла праведні, стежки правдиві, й котрий має силу