783
Книга пророка Осії 1.
сьвятинї; але дійде й він до свого кінця, і ніхто не допоможе йому.
І встане в той час Михаїл, князь великий, що встоює за синами народу твого; й настане час лютий, якого не бувало від того часу, як постали люде, до сього часу; але спасуться в сей час зпоміж твого народу всї, що будуть знайдені записаними в книвї.
2. І багато з тих, що сплять в поросі земному, прокинеться, одні на вічне життє, другі на вічний сором і ганьбу.
3. 1 розумні сияти муть, неначе сьвітила на небі, а навернувші многих до праведності — неначе зорі, по-вік, на завсїди.
4. А ти, Даниїле, ваховай сї слова йзапечатай сю книгу на останній час; багато прочитає її, і побільшає знаннє.
5. Тодї я, Даниїл, подививсь, і отстоять двоє инчих, один на сьому беревї ріки, другий на тому березі ріки.
6. 1 сказав я мужові в лняній одежі, що стояв над водами ріки: Коли буде кінець сих чудних подій?
7. І чув я, як муж в лняній одежі,що стояв над водами ріки, зняв праву й лїву руку до неба, заклявся Тим, що живе по-вік, що на кінцї часу й часів і півчасу і коли зовсім впаде сила сьвятого народу, все те станеться.
8. Я чув се, але не зрозумів і черезте сказав: Мій добродію: що ж після сього буде?
9. І відповів він: Ійди, Даниїле; бовтаєні й запечатані сї слова до часу останнього.
10. Многі обчистяться, вбіляться ібудуть, наче в огнї, перетоплені (в спокусі); а безбожні будуть безбожно поступати, й не зрозуміє сього нїхто з нечестивих, а мудрі зрозуміють.
11. Від часу перестання щоденноїжертви й постановлення гидоти в пустці мине тисяча двісті девятьдесять днів.
12. Щасливий той, хто ждати ме йдіжде до тисячі трьохсот трийцяти й пяти день.
13. А ти йди до свого кінця, і спочнеш, і встанеш, щоб одержати твою частку на кінці днів.
Слово Господнє, що надійшло до Осії Беерієнка в часах Юдейських царів Озії, Йоатама, Ахаза й Езекії та ва днів Ізраїлського царя Бробоама Йоасенка.
2. Початок слова Господнього доОсії. І сказав Господь Осії: Ійди, возьми за себе жену-блудницю, та й мати меш дїти блудні; бо вельми блудуе ся земля, покинувши Господа.
3. І пійшов він та й узяв ГомеруДиблаїмівну; й завагонїла вона та й уродила йому сина.
4. І сказав йому Господь: Назви його Евреель (насінне Боже); не задовгий бо час навідаю я карою ва кров Езреелеву дом Егуїв і зроблю кінець царюванню дому Ізрайлевого, б. І станеться того дня, що поломлю лука Ізрайлевого на Езреель-долинї.
6. І вавагонїла вона вдруге, та йуродила дочку; й повелів йому: Назви її Лорухама (непомилувана); бо я вже не буду милуватись над домом Ізрайлевим, щоб прощати йому.
7. Дом же Юдин помилую й спасуїх у Господі Бозї їх, спасу їх не луком, нї мечем, нї боєм, нї кіньми *й їздецями.
8. Як же вона одлучила Лорухаму,завагонїла й вродила сина.
9. І сказав (Господь): Назви йогоЛоаммій (не мій нарід); ви бо не мій люд, а я не ваш.
10. Та все ж таки буде синів Ізрайлевих стілько, як піску морського, що не мож його нї переміряти, нї перелічити, й там, де їм говорено: ви не мій люд, звати муть їх синами живого Бога.
11. І зійдуться сини Юдині й синиІзрайлеві докупи й настановлять над
