Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/798

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

786

Книга пророка Осії 5. 6. 7.


КНИГА ПРОРОКА ОСП 5. 6. 7.


 7. Господеві вони віру вломали, тимщо чужих (йому) дітей наплодили; тепер же кожний новий місяць буде їх (карами) пожерати равом із їх майном.

 8. Затрубіте рогом у Гиві, трубоюу Рамі, дайте гасло в Бет-Авенї: повадь тебе (ворог), Бенямине!

 9. Ефраїм стане пусткою в день кари; поколінням Ізрайлевим се — я сповістив!

 10. Юдина старшина похожа на тих,що пересуваюють межі; вилию на них гнїв мій, як воду.

 11. Потопчуть Ефраїма, побитогосудом; він бо вподобав ходити за марнотами.

 12. Як міль поточу Ефраїма, будучервом Юдиному дому.

 13. 1 почув Ефраїм свою неміч, Юда— біль своєї рани, і пійде Ефраїм до Ассура, пошле до царя Ярева, та він не зможе вилічити вас, не загоїть рану.

 14. Я бо, як лев, на Ефраїма, як левчук на дом Юдин; пірву, понесу й пійду, — ніхто не врятує.

 15. Пійду, вернусь на моє місце, аждоки вони не признаються до своєї провини й не стануть лиця мого шукати.

Голова 6.

В злиднях своїх будуть ВОНИ 8 досьвітку шукати мене й говорити: Ой вернімось до Господа, він бо вдарив, та він і загоїть, він поранив, і сам рани перевяже.

 2. У два дні нас оживить, третьогодня — на ноги поставить, і жити будемо перед лицем у нього.

 3. Ми спізнаємо його; будемо намагатись (що-раз лучше) пізнавати Господа; він же явиться ранньою зорею, і прийде до нас, мов той пізний дощ, що скроплює землю.

 4. Та що ж я вчиню тобі, Ефраїме?що вчиню тобі, Юдо? Та ж чеснота ваша, мов та мрака порання, мов роса, що скоро вникає!

 5. Тим то я побивав їх черев пророків, картав їх словами в уст моїх, і мій суд виднів, наче сьвітло.

 6. Я бо милості хочу, не жертви, авнаннє Бога любійше мені над всепаления.

 7. А вони, так само, як А дам, поламали вмову зо мною і врадили мене.

 8. Галаад — стався містом безбожників, обривьканим кровю.

 9. Як в степу ровбишаки чигаютьна людей, так ватага сьвященників вбиває подорожних і творить гидоти.

 10. Ув Ізраїля я виджу страшні речі, там блудництво в Ефраїма, тут опоганивсь Ізраїль.

 11. І тобі, Юдо, назначене жниво,як я одкличу полонь народу мого.

Голова 7.

Коли я почав лїчити-оздоровляти Ізраїля, виявилась неправєдність Ефраїмова й лиходійство Самариї; і ось, влазить злодій, а розбишака рабує по улицях.

 2. Вони й не вдогадуються в серцяхсвоїх, що я про їх ледарство внаю; і так тепер намножились і обгорнули їх ледарства їх, а всї вони перед лицем у мене.

 3. Лиходійством своїм звеселяютьвони царя, оманами своїми — князів.

 4. Всї вони палають перелюбством,як піч, ровпалена пекарем, що не підкладує дров, як вамісить тїсто й воно вкисне.

 5. День царський у нас! князї розгорячились до впаду вином, а царь простягає руку свою до висьмівників.

 6. Зрада вапалює їх серце, як піч;пекарь їх спить всю ніч, а вранці горить вона палаючим огнем.

 7. Всі вони, мов ті ровпалені печі*палають; та й своїх суддів глитають; падає царь за царем, не озвавшись до мене.

 8. Ефраїм перемішався в народамичужими; Ефраїм, мов паляниця, не обертана (на жару), спалився.

 9. Поїдають його силу чужоземці, яйому про те й байдуже, вже посивіло й волоссє, він же й не бачить.

 10. Гордощі Ізраїля понизені в їхтаки очах, а таки вони не обернулись до Господа, Бога свого й не шукали його.

 11. Ефраїм — немов той голуб безглувдий; кличе Египтян, і йде в Ассирию.

 12. Та коли вони туди дійдуть, закину я на них сіть мою; мов те птаство