786
Книга пророка Осії 5. 6. 7.
7. Господеві вони віру вломали, тимщо чужих (йому) дітей наплодили; тепер же кожний новий місяць буде їх (карами) пожерати равом із їх майном.
8. Затрубіте рогом у Гиві, трубоюу Рамі, дайте гасло в Бет-Авенї: повадь тебе (ворог), Бенямине!
9. Ефраїм стане пусткою в день кари; поколінням Ізрайлевим се — я сповістив!
10. Юдина старшина похожа на тих,що пересуваюють межі; вилию на них гнїв мій, як воду.
11. Потопчуть Ефраїма, побитогосудом; він бо вподобав ходити за марнотами.
12. Як міль поточу Ефраїма, будучервом Юдиному дому.
13. 1 почув Ефраїм свою неміч, Юда— біль своєї рани, і пійде Ефраїм до Ассура, пошле до царя Ярева, та він не зможе вилічити вас, не загоїть рану.
14. Я бо, як лев, на Ефраїма, як левчук на дом Юдин; пірву, понесу й пійду, — ніхто не врятує.
15. Пійду, вернусь на моє місце, аждоки вони не признаються до своєї провини й не стануть лиця мого шукати.
В злиднях своїх будуть ВОНИ 8 досьвітку шукати мене й говорити: Ой вернімось до Господа, він бо вдарив, та він і загоїть, він поранив, і сам рани перевяже.
2. У два дні нас оживить, третьогодня — на ноги поставить, і жити будемо перед лицем у нього.
3. Ми спізнаємо його; будемо намагатись (що-раз лучше) пізнавати Господа; він же явиться ранньою зорею, і прийде до нас, мов той пізний дощ, що скроплює землю.
4. Та що ж я вчиню тобі, Ефраїме?що вчиню тобі, Юдо? Та ж чеснота ваша, мов та мрака порання, мов роса, що скоро вникає!
5. Тим то я побивав їх черев пророків, картав їх словами в уст моїх, і мій суд виднів, наче сьвітло.
6. Я бо милості хочу, не жертви, авнаннє Бога любійше мені над всепаления.
7. А вони, так само, як А дам, поламали вмову зо мною і врадили мене.
8. Галаад — стався містом безбожників, обривьканим кровю.
9. Як в степу ровбишаки чигаютьна людей, так ватага сьвященників вбиває подорожних і творить гидоти.
10. Ув Ізраїля я виджу страшні речі, там блудництво в Ефраїма, тут опоганивсь Ізраїль.
11. І тобі, Юдо, назначене жниво,як я одкличу полонь народу мого.
Коли я почав лїчити-оздоровляти Ізраїля, виявилась неправєдність Ефраїмова й лиходійство Самариї; і ось, влазить злодій, а розбишака рабує по улицях.
2. Вони й не вдогадуються в серцяхсвоїх, що я про їх ледарство внаю; і так тепер намножились і обгорнули їх ледарства їх, а всї вони перед лицем у мене.
3. Лиходійством своїм звеселяютьвони царя, оманами своїми — князів.
4. Всї вони палають перелюбством,як піч, ровпалена пекарем, що не підкладує дров, як вамісить тїсто й воно вкисне.
5. День царський у нас! князї розгорячились до впаду вином, а царь простягає руку свою до висьмівників.
6. Зрада вапалює їх серце, як піч;пекарь їх спить всю ніч, а вранці горить вона палаючим огнем.
7. Всі вони, мов ті ровпалені печі*палають; та й своїх суддів глитають; падає царь за царем, не озвавшись до мене.
8. Ефраїм перемішався в народамичужими; Ефраїм, мов паляниця, не обертана (на жару), спалився.
9. Поїдають його силу чужоземці, яйому про те й байдуже, вже посивіло й волоссє, він же й не бачить.
10. Гордощі Ізраїля понизені в їхтаки очах, а таки вони не обернулись до Господа, Бога свого й не шукали його.
11. Ефраїм — немов той голуб безглувдий; кличе Египтян, і йде в Ассирию.
12. Та коли вони туди дійдуть, закину я на них сіть мою; мов те птаство
