791
Книга пророка Иоіла 1. 2.
пивати, ватужіть по виноградньому сокові, бо його однято од уст у вас!
6. Бо наступив на мою вемлю народдужий, що його й не злічиш. Зуби в його — левині, челюсті в його, як у левиці.
7. Мій виноградник він спустошив,Фиґовину обломив, облупив її з кори й відкинув, — тільки галувки її біліють.
8. О! голоси, як молодиця, приперевана веретищем, по мужові молодощів своїх!
9. Перестали приноси хлїбні та ливніжертви в дому Господньому; плачуть сьвященники, служителі Господні.
10. Поле облогом лежить, вемлицясумує; витоптано збіжжв, сок виноградний висох та й оливина повяла.
11. Румянїтесь ів ваводу, ви, хлібороби; ридайте, виноградарі; плачте по пшениці й ячмені — пропали жнива в полї.
12. Зохла лоза виноградня, фиїовина повяла; гранатне дерево, пальма та яблонь — всї дерева в полї повсихали; тим то й в синів людських всї радощі вникли.
13. Попідперівуйтеся веретищами йплачте, сьвященники! ридайте, слуги олтаря! ійдїть, в волосяницях ночуйте, слуги Бога мого! не стало нї хлїба, нї ливних жертов в дому Бога вашого.
14. Вивначіте піст, оповістіть сходини громадські, скличте старшину й усїх осадників вемлї в дом Господа, Бога вашого, й благайте Господа.
15. О, що ва день! а бливько він, сейдень Господень; мов хуртовина, прийде він од Всемогучого, й усе спустошить.
16. Чи ж не вникав вже перед нашими очима пожива з дому Бога нашого, а в нею радощі й веселощі?
17. Зерно вітлїло під скибами своїми, спорожніли васїки, повалено стодоли, бо не стало вбіжжя.
18. О, як реве скотина, сумує стадохудоби, що нема їм паші, та й отари валяться в ніг.
19. До тебе, Господи, кличу: осьогонь попалив травні пасовища по степу, поломе посмалило всї дерева в полї.
20. Ба вже й зьвірре полеве покликає до тебе, бо повисихали води в потоках, а огонь випалив у степу всю велень.
Оатрубіте трубою в Сионї; вдаряйте О на трівогу на сьвятій горі моїй; нехай стрепенеться все, що живе на вемлї, бо надходить день Господень, він уже близько —
2. Той день темний та мрячний, деньхмарний і смутний; мов уранці воря, ровкидавться нарід скрізь по горах; бевлїч його, нарід сильний, якого не бувало в давних віків, та й не буде черев довгі роди.
3. Поперед його — огонь пожераючий, а позад його — поломе палаюче; поперед його вемля, мов би сад Едемський, а позад його — пустиня порожня, і нікому не буде рятунку від його.
4. З виду вони — мов ті конї дужі,а скачуть, як їздецї (на конях);
5. Скачуть по верхах гір із гуком,наче від возів, ів тріскотом поломя огненного, як солому пожерае, — се нарід потужний, все до бою готовий.
6. Побачать його люде, й ватремтять, — у всїх обличчя побліднуть.
7. Бігом біжать вони, бо сильні, вилїзають на мури, бо се воіни хоробрі; кожний прямує своєю дорогою, з дороги не зверне.
8. Один одного не тисне, всякий пильнує путя свого, а впаде хто на списа, так і се не шкодить.
9. Ввихаються по місті, вилїзаютьна мури, на доми, вломлюються в вікна, мов ті розбишаки.
10. Перед ними, бачиться, здрігаеться вемля, хитається небо, сонце й місяць померкають, а сьвітло зір гасне.
11. А Господь загрімить перед військом своїм гуком величнім; бо се його — отта безліч війська, се його волю виповняв оттой могучий; бо то великий і страшний день Господень, — хто видержить його?
12. Та тепер ще говорить Господь:Обернітесь до мене всім серцем в пості, в плачу й у жалі.
13. Роздирайте серця, ваші, а не оде
