Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/803

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

791

Книга пророка Иоіла 1. 2.


КНИГА ПРОРОКА ЙОІЛА 1. 2.

пивати, ватужіть по виноградньому сокові, бо його однято од уст у вас!

 6. Бо наступив на мою вемлю народдужий, що його й не злічиш. Зуби в його — левині, челюсті в його, як у левиці.

 7. Мій виноградник він спустошив,Фиґовину обломив, облупив її з кори й відкинув, — тільки галувки її біліють.

 8. О! голоси, як молодиця, приперевана веретищем, по мужові молодощів своїх!

 9. Перестали приноси хлїбні та ливніжертви в дому Господньому; плачуть сьвященники, служителі Господні.

 10. Поле облогом лежить, вемлицясумує; витоптано збіжжв, сок виноградний висох та й оливина повяла.

 11. Румянїтесь ів ваводу, ви, хлібороби; ридайте, виноградарі; плачте по пшениці й ячмені — пропали жнива в полї.

 12. Зохла лоза виноградня, фиїовина повяла; гранатне дерево, пальма та яблонь — всї дерева в полї повсихали; тим то й в синів людських всї радощі вникли.

 13. Попідперівуйтеся веретищами йплачте, сьвященники! ридайте, слуги олтаря! ійдїть, в волосяницях ночуйте, слуги Бога мого! не стало нї хлїба, нї ливних жертов в дому Бога вашого.

 14. Вивначіте піст, оповістіть сходини громадські, скличте старшину й усїх осадників вемлї в дом Господа, Бога вашого, й благайте Господа.

 15. О, що ва день! а бливько він, сейдень Господень; мов хуртовина, прийде він од Всемогучого, й усе спустошить.

 16. Чи ж не вникав вже перед нашими очима пожива з дому Бога нашого, а в нею радощі й веселощі?

 17. Зерно вітлїло під скибами своїми, спорожніли васїки, повалено стодоли, бо не стало вбіжжя.

 18. О, як реве скотина, сумує стадохудоби, що нема їм паші, та й отари валяться в ніг.

 19. До тебе, Господи, кличу: осьогонь попалив травні пасовища по степу, поломе посмалило всї дерева в полї.

 20. Ба вже й зьвірре полеве покликає до тебе, бо повисихали води в потоках, а огонь випалив у степу всю велень.

Голова 2.

Оатрубіте трубою в Сионї; вдаряйте О на трівогу на сьвятій горі моїй; нехай стрепенеться все, що живе на вемлї, бо надходить день Господень, він уже близько —

 2. Той день темний та мрячний, деньхмарний і смутний; мов уранці воря, ровкидавться нарід скрізь по горах; бевлїч його, нарід сильний, якого не бувало в давних віків, та й не буде черев довгі роди.

 3. Поперед його — огонь пожераючий, а позад його — поломе палаюче; поперед його вемля, мов би сад Едемський, а позад його — пустиня порожня, і нікому не буде рятунку від його.

 4. З виду вони — мов ті конї дужі,а скачуть, як їздецї (на конях);

 5. Скачуть по верхах гір із гуком,наче від возів, ів тріскотом поломя огненного, як солому пожерае, — се нарід потужний, все до бою готовий.

 6. Побачать його люде, й ватремтять, — у всїх обличчя побліднуть.

 7. Бігом біжать вони, бо сильні, вилїзають на мури, бо се воіни хоробрі; кожний прямує своєю дорогою, з дороги не зверне.

 8. Один одного не тисне, всякий пильнує путя свого, а впаде хто на списа, так і се не шкодить.

 9. Ввихаються по місті, вилїзаютьна мури, на доми, вломлюються в вікна, мов ті розбишаки.

 10. Перед ними, бачиться, здрігаеться вемля, хитається небо, сонце й місяць померкають, а сьвітло зір гасне.

 11. А Господь загрімить перед військом своїм гуком величнім; бо се його — отта безліч війська, се його волю виповняв оттой могучий; бо то великий і страшний день Господень, — хто видержить його?

 12. Та тепер ще говорить Господь:Обернітесь до мене всім серцем в пості, в плачу й у жалі.

 13. Роздирайте серця, ваші, а не оде