69
Друга книга Мойсея 14. 15.
редину моря по сусї; води ж були їм греблею праворуч і лїворуч.
23. 1 погнавсь Египтїй і поввіходилиза ними всї конї Фараонові, і колесницї його й комонник його.
24. І сталось у ранішню сторожу,що споглянув Господь на табір із огняного й хмаряного стовпа, та й стрівожив табір Египтїйський.
25. І поскидав колеса з колеснидь уних, та й позагальмовував ходу в їх. І загукав Египтїй: Утекаймо од Ізраїля, бо Господь воює за них із Египтїєм!
26. І рече Господь Мойсейові: Простягни руку твою понад морем, і вернуться води на Египтїя, й на колесницї його, й на комонника його.
27. 1 просьтіг Мойсей руку свою понад морем, і почало вертатись море ранішньою добою до своєї потуги. Египтїї ж метнулись навпроти його, і скидав Господь Египтїя в безодню морську.
28. 1 вертались води, та й затопиликолесницї, й коміника з усїєю потугою Фараоновою, що поввіходили за ними в море.
29. Синове ж Ізрайлеві йшли по сусї, посеред моря, і води були їм греблею праворуч і лїворуч.
30. І вирятував Господь у той деньІзраїля зпід потали Египтїєвої, і вбачав Ізраїль Египтїя мертвим на березї морському.
31. 1 вбачав Ізраїль диво велике, щосотворив Господь над Египтїєм; і стали люде страхатись Господа, та й увірували Господеві й слузї його Мойсейові.
Засьпівав тодї Мойсей й синове І8райлеві пісню Господеві, і сьпівали сими словами: Ой сьпіваймож Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він поввергав у море.
2. Господь, сила моя й велич, бувмоїм рятунком. Він мій Бог, і я споруджу дом йому преславний. Вознесу його, прославлю Бог-отця благого.
3. Господь — муж боїв страшенний,на імя Господь він.
4. Колесницї в Фараона і полкипотути Божа сила потопила, поввер
гала в море, і вибране отаманнє потонуло в морі; лицярі над лицарями 8гинули в Червонім,
5. Глибиня їх повкривала по всївічні роки; мов камінне [потонули у морю глибокім.
6. Господе! твоя правиця вславиласьв потузї; Господе! твоя десниця ворога згубила.
7. Величчю твоєю, Боже, стер єсипротивних, послав гнїв твій, і огнем він мов стебло пожер їх.
8. Духом ярості твоєї води розділив ти, і загусли муром филї, встали серед моря.
9. Рече ворог: Пожену їх, уженусь,настигну; попаюю здобич, буде міч мій царювати.
10. Но дмухнув єси вітрами, море їхукрило, мов те оливо втонули в морі, у безодні.
11. Хто тобі подобен в бозїх,Тосподе, хто рівен, славен сьвятостю твоєю, страшен чудесами!
12. Простягнув єси правицю, — їхземля пожерла.
13. Вивів правдою твоєю люде сї з неволі, і провів потужно в землю, в займище спасенне.
14. Чути муть про се народи, острахїх обійме, печаль серце Филисимське туга гризти буде.
15. Стуманіють і Єдомцї, глави Моавійські, і тремтіти муть потужні дуки Канаанські.
16. Ой нехай же страх і трепет злющих постигає, величчю руки твоєї в камінь обертає! Докіль, Господе, перейдуть вірні щирі люде, що з усіх людей собі ти вибрав у наслїддє.
17. Уведеш їх і насадиш на горі наслїднїй, там, о Господе, насадиш, де пречисті руцї уготовили сьвятиню про всї вічні роки.
18. Ой царюй же, Боже правий, правдою во віки!
19. Бо ввійшов кінь Фараонів, колесницї його й комоник його в море, і вернув Господь на їх воду, а синове Ізрайлеві пройшли по сусї, серед вод.
20. І взяла Мирияма, натхнена сестра Аронова, бубен у руку свою, і повиходило все жіноцтво за нею з бубнами й таньцями.
21. Відказувала Мирияма їм: Оп
