Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/82

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

70

Друга книга Мойсея 15. 16.


ДРУГА КНИГА МОЙСЕЯ 15. 16.

сьпіваймо Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він повкидав у море!

 22. 1 повелів Мойсей Ізрайлеві рушати від Червоного моря, і вийшли вони з Сур степу, і йшли три дні степом, та й не знаходили води.

 23. І прийшли в Меру, та не змоглипити води Мерської, бо гірка вона, тим і прозвали те врочшце Мера.

 24. 1 нарекали люде на Мойсея, говорючи: Що нам пити?

 25. 1 заголосив Мойсей до Господа,і вказав йому дерево Господь, і вкинув його він у воду, і прісною стала вода. Там він дав їм установу й суд, і сим робом випробував їх.

 26. 1 рече: Коли щиро слухати мешсяголосу Господа Бога твого, і чинити меш праведне в очу його, і нахиляти меш ухо до заповідей його, і допильновувати меш усїх установ його, ні одну болесть, що я наводив на Египтян, не наведу на тебе: я бо Господь, Бог твій, що виздоровлює тебе.

 27. І прийшли в Єлим, аж там двайцять водяних криниць і сїмдесять пальм. І отаборились там понад водою.

Голова 16.

І двинули від Єлиму, і прийшла вся громада синів Ізрайлевих у Син степ, що між Єлимом і Синайом, у пятнайцятий день місяця по виході 8 Египецької землі.

 2. І нарекала вся громада Ізраїльська на Мойсея та Арона в степу.

 3. І мовляли їм синове Ізрайлеві:Лучче б нам було повмірати од руки Господньої в Египецькій землї, як седимо було круг казана з мясивом, як їмо було хліба до схочу. Бо вивели ви нас у пустиню сю, щоб голодом поморити всю громаду.

 4. І рече Господь Мойсейові: Се сипати му дощем хлїб вам з небес, і виходити муть люде, і збирати муть щодня тільки денній пай, щоб менї випробувати їх, чи ходити муть у законі мойму, чи нї.

 5. А шостого дня, як заготують вони,що принесли, дак вийде у двоє проти того, що збирають повсяденно.

 6. І промовили Мойсей та Арон довсїх синів Ізрайлевих: Ось увечорі взняєте, що се Господь вас вивів ів Египецької землї;

 7. А враньцї побачите славу Господню; бо він чув нарекання ваше на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарекаєте на нас?

 8. І рече Мойсей: По сьому пізнаєте,як давати ме вам Господь увечорі мясива їсти, а враньцї до схочу хлїба, бо чув Господь нареканнє ваше на його. Бо що ми таке? Не на нас нарекаєте а на Господа.

 9. І рече Мойсей Аронові: Промовдо всїєї громади Ізрайлевої: Приступіте перед Господа; бо він почув нареканнє ваше.

 10. 1 сталось, як промовляв Арон довсїєї громади Ізрайлевої, обернулись вони до степу, і се слава Господня явилась у хмарі.

 11. І глаголе Господь Мойсейові:

 12. Чув я нареканнє синів Ізрайлевих ; тако промов до них і кажи: Між двома вечорами їсти мете мясиво, а враньцї насититеся хлїбом, та й зрозумієте, що я Господь, Бог ваш.

 13. І знялись увечорі перепелиці,укрили табір, а враньцї була роса круг табору.

 14. І знялась роса, і се на степовому виду дрібні крупи, дрібні, як іней на землї.

 15. І вбачали синове Ізрайлеві і мовляли одно одному: Що се таке? Не знали бо, що воно єсть. І рече Мойсей їм: Се хлїб, що дав Господь вам на їду.

 16. Се те, що велїв Господь глаголючи: Нехай кожне збирає, скілько на їду кому треба, гомер на кожного, беріть по лїчбі душ ваших, про кожного, хто в вас у наметї.

 17. 1 вчинили так сини Ізрайлеві, тай назбирали, хто багацько, хто мало.

 18. І як міряли гомером, дак не булолишнього в тих, що понабирали багацько, а в тих, що понабирали мало, не було недостачі; кожне по мірі їди своєї набрало.

 19. І рече Мойсей їм: Нехай ніхтоне зоставляє сього до ранку.

 20. Та не послухали вони Мойсея,і декоторі позоставляли до ранку. І завелись у тому черви і засмердїлось воно. І гнівився на їх Мойсей.