Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/820

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

808

Книга пророка Аввкума 1. 2.


808 КНИГА ПРОРОКА АВВАКУМА 1. 2.

облягу; скріплюй замки в себе; лїзь у грязиво й міси глину; будуй піч і випалюй цеглу.

 15. Та там таки й пожере тебе огонь,посіче меч, й поїсть тебе, мов та гусень, хоч би намножився гусенню, нагромадив люда, як сарани.

 16. Більш у тебе купців, ніж зір нанебі, стадо; та ся сарана розсїєтьсярозлетиться хутко.

 17. Князі твої, мов сарана, гетьмани — як рій мушки; як похолодне, ховаються в щілинах мурів, а зійде сонце, — вони розлетілись, і не б^еш знати, де вони гніздились.

 18. Пастирі твої поснули, царю Ассирийський, а вельможі й собі куняють; люде твої скрізь по горах розбіглись, і нікому їх поскликати.

 19. О, нема ліку на твою рану; ніхто не загоїть її. Хто про тебе перечує, заплеще в долоні; над ким бо не тяготїла лютість твоя?

КНИГА ПРОРОКА АВВАКУМА.


Голова 1.

^идиво, явлене пророку Аввакумо

 2. Ой докіль, Господи, буду я взивати, а ти не почуєш, — буду голосити до тебе про насиллє, а ти не спасеш ?

 3. Про що даєш бачити менї кривду,й дивитись на нужду? Рабунок і насильство перед очима в мене; родиться що раз більше ворогуваннє, підіймається незгода.

 4. Ось, закон утратив силу, справедливого суду нема; безбожний перемагає праведного, а суд виходить переворотний.

 5. Розгляньтесь проміж народами,придивітесь уважно (моїм ділам), а ви зачудуєтесь; я бо ще за ваших часів учиню таке, що ви б і не повірили, як би вам хто розповідав.

 6. Ось бо, я підійму Халдеїв, наріджорстокий, та бутний, що широко по землі буяє, щоб загорнути осади, які до його ніколи не належали.

 7. Страшний він і грізний, сам собістановить він право, рядить, як сам хоче.

 8. В його конї бистрійші над парди,а швидкійші над вовки смерком; кінниця його розбігається на всі боки; орлом приходять-прилітають їздецї його здалека, й кидаються на здобич.

 9. Цілою силою виступає він на влови, встромивщи зір наперед себе, загортає полонян, як пісок.

 10. Насьміхається він із царів, збиткується над князями; играшка йому всякий замок: усипле вал та й звойовує його.

 11. Тоді надувається ще більш духйого; він ходить-буяє; сила його — вона богом йому.

 12. Та чи ж ти, Господи, не Бог мій.не Сьвятий мій з давен давнезних ? Нї, ми не погибнемо! Ти, Господи, тілько вадля суду напустив його. Скеле моя! ти лиш на кару призначив його.

 13. Не твоїм чистим очам дивитисьна лиходійства, не тобі приглядатись угнїтанню! Чом же ти позираєш мовчки на лиходіїв, як безбожник пожерає того, що праведнїйший від його ?

 14. Чом же ти покидаєш людей, якрибу у морі, як ті ПОВ8ЮЧІ, що в їх нема пана?

 15. Ось, він витягає їх усїх вудкою,захоплює в сак, вабірає в свої неводи, та й радується тим і веселиться.

 16. За се він сїтї своїй жертву приносить й кадить неводу свому, бо має від них пай свій товстий й іду смаковиту.

 17. Чи ж проте має він все сїть своювипорожнювати й безнастанно вигублювати народи безмилосердно ?

Голова 2.

Став же я, неначе на вартї, і стоючи, мов би на башті, роздумував, що скаже він менї, що відповість ні мою жалобу.

 2. І відказав менї Господь і промовив: Спиши видиво, а напиши його виразно на таблиці, щоб, хто буде читати, прочитав легко;