Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/821

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

809

Книга пророка Аввкума 2. 3.


КНИГА ПРОРОКА АВВАКУМА 2. 3.


 3. Видиво бо сягав в далекий, алеозначений час; воно говорить про те, що станеться на кінцї, й не заведе; та хоч би воно й загаялось, а ти жди, бо воно збудеться певно й не зміниться.

 4. Ось, серце горде не буде мати спокою, а праведний буде вірою своєю жити.

 5. Гордий чоловік похожий на вино, що граючи, не швидко втихав; він розширює серце своє, неначе те пекло, й як смерть, він усе голоден; він загортає всі народи, загарбує всякі племена.

 6. Та хиба ж вони не зложать пронього приповідку, хиба ж не будуть присьпівувати на сьміх: Горе тому, хто збогачує себе не своїм; ніби воно на довго? — та хто обтяжує себе закладами!

 7. Чи вони ж не встануть нагло натебе? чи не будуть торгати тебе; чи не підіймуться проти тебе грабіжники, чи не попадеш ти на луп їм?

 8. Так як ти грабив многі народи,ограблять і тебе всі остальні народи за пролив крові людської, ва розбуреннє країни, міста й усїх осадників його.

 9. Горе тому, хто несправедливо добро про свій дом наживає, щоб звити гніздо собі на висоті, й тим забезпечити себе від біди!

 10. Неславу придумав ти свойму дому, вигублюючи многі народи, й накликав гріх на душу свою.

 11. Каміннє з мурів взивати ме проти тебе, а сволоки деревяні будуть їм відповідати:

 12. Горе тому, хто город на крові будує, і строїть замки несправедливостю.

 13. Та ось що прийде від ГосподаСаваота: Ті люде працюють на поживу огню, племена мучаться надармо.

 14. Бо земля сповниться тими, щоспізнали славу Господню, як води наповнюють море.

 16. Горе тобі, що подаєш ближньому твому напій з домішкою твоєї влови, й впоюєш його, щоб бачити сором його!

 16. Та самий ти заситив себе стидомвамість слави; пий же й ти та покажи наготу; бо до тебе повернеться кубок у правиці Господній, і впаде безчесть на твою славу.

 17. Кара бо за лиходійство твоє наЛивані здійметься проти тебе за витрату розпуджених животин, за пролив людської крові, за спустошеннє країни, міста й усїх, що в йому жили.

 18. Що за вжиток із того боввана,що його різьбарь витесав, — із того виливаного ложного вчителя, хоч різьбарь, вироблюючи нїмі ідоли, покладає надїю на свій виріб?

 19. Горе тому, що промавляє до дерева: вставай! а до німого каменя: Ну бо, прокинься! Чи він же озветься? Ось, він обложений золотом і сріблом, духа ж він не має.

 20. А Господь — у храму свому сьвятому; нехай вся вемля мовчить перед ним!

Голова 3.

^^олитва пророка Аввакума, до сьпі

 2. Господи, я почув вість од тебе йзлякався. Господи! доверши твоє діло посеред літ (нашої недолі), посеред літ обяви його, спогадай в гніві про милосерде.

 3. Колись прийшов був Бог від Теману, Сьвятий — від Паран-гори. Покрила небеса величність його й славою сповнив він вемлю.

 4. Сяєво її, як сонце, сьвітило; одруки його промінне, там утаєна його сила.

 5. Перед ним ійшла вараза, нова ним— палючий вітер.

 6. Ступив він — земля струсилась;глянув — і ватремтїли народи; розпались гори вічні, первовічні узгірря позападались; дороги його — вічні.

 7. Знаю я, як посумніли були намети Етіопські, як затремтіли шатри Мадіямські.

 8. А хиба ж на ріки не запалав бувгнїв твій, Господи, на ріки — досада твоя, а на море — ярость твоя, коли ти, неначе всів був на конї твої, й на колесницї рятуючі?

 9. Ти напяв лука твого, як се клятьбою обіцяв був поколінням; ти розділяв води землї.