14
Євангелия від сьв. Маттея 12.
Того ж часу йшов Ісус у суботу васївами, ученики ж Його зголодніли, й почали рвати колоссв та їсти.
2. Побачивши се Фарисеї, казали доНего: Ось Твої ученики роблять, чого не годить ся робити в суботу.
3. Він же рече до них: Хиба ви нечитали, що зробив Давид, як зголоднів він і ті, що були 8 ним:
4. як він увійшов до Божого дому,та поїв хлїби показнї, що не годилось йому їсти, нї тим, що були з ним, а тільки одним священикам?
5. Або, хиба ви не читали в 8аконї,як у суботу священики в церкві ламлють суботу, та й не винуваті ?
6. Я ж вам глаголю: Що тут єстьбільший од церкви.
7. А коли б ви знали, що воно в:Милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинуватих.
8. Бо Син чоловічий — Він Господьі суботи.
9. І, пійшовшн звідтіля, увійшов ушколу їх.
10. І ось був там ЧОЛОВІК І8 сухоюрукою. І питали Його, кажучи: Чи годить ся в суботу сцїляти? щоб обвинувати його.
11. Він же рече до них: Де між вами чоловік, що мав одну вівцю, і коли впаде вона субітнього дня в яму, він не вівьме, та й не витягне її?
12. Як же більше луччий чоловік одвівцї? Тим годить ся чинити добро і в суботу.
13. Рече тодї до чоловіка: Простягнируку твою. І простяг, і стала вона вдорова, як і друга.
14. Фарисеї ж, вийшовши, радилираду проти Него, як погубити Його.
15. Та довідавшись про се Ісус, вийшов ізвідтіля; і пійшло слїдом за Ним багато народу, і сцїлив він усїх,
16. ота й наказав їм, щоб не виявляли Його:
17. щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи:
18. Се слуга мій, що я Лбрав; любий мій, що вподобала Його душа моя; положу духа мого на Него, й вістити ме поганам суд;
19. не змагати меть ся, і не кричатиме, й голосу його нїхто не чути ме по улицях;
20. приломаної тростини не доломить, і льону димуючого не потушить, доки не доведе суду до подути;
21. і на ймя його вповати муть погане.
22. Приведено тодї до Него біснуватого, сліпого й німого; і сцїлив ного, так що сліпий і німий розмовляв і бачив.
23. 1 вдивувавсь увесь народ, і казали: Чи сей не син Давидів?
24. Почувши ж се Фарисеї, казали:Не інакше виганяв сей біси, як Вель8Євулом, князем бісовським.
25. Знав же Ісус думки їх, і рече доних: Всяке царство, що подїлить сі у собі, спустів; і всякий город і господа, ще подїлить ся у собі, не встоїть.
26. І коли сатана сатану виганяє, торозділив ся сам у собі; як же стояти ме царство його?
27. І коли я виганяю біси Вельзевулом, то ким виганяють їх сини ваші? Тим вони будуть вашими суддями.
28. Коли ж я виганяю біси ДухомБожим, то вже приспіло до вас царство Боже.
29. Або, як може хто увійти в господу сильного, та пожакувати иадоби його, хиба що звяже перше сильного, й тодї пожакуе господу його?
30. Хто не 80 мною, той проти мене; і хто не збирав зо мною, той розсипав.
31. Тим глаголю вам: Усякий гріхі хула простить ся людям; а хула на Духа не простить ся людям.
32. І хто скаже слово проти Синачоловічого, простить ся йому; а хто скаже слово проти Духа сьвятого, не простить ся йому нї в сьому віку, нї в будучому.
33. Або посадите дерево добре, то новощ його добрий; або посадите дерево пусте, то й овощ його пустий; бо дерево познавть ся по овощу.
34. Кодло гадюче, як можете промовляти добрі речі, бувши лихими? бо від переповнї серця уста промовляють.
35. Добрий чоловік І8 доброго скарбу серця виносить добре, а лихий чоловік із лихого скарбу виносить ляхе.
