Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/853

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

15

Євангелия від сьв. Маттея 12. 13.

ЄВАНГЕЛІЇ Я вад СЬВ. МАТТЕЯ 12. 13. 15

 36. Я ж вам глаголю: Що за всякепусте слово, яке говорити муть люде, дадуть одвіт суднього дня.

 37. Бо по словам твоїм оправдишся, й по словам твоїм осудиш ся.

 38. Озвались тодї проти сього деякіз письменників та Фарисеїв, кажучи: Учителю, хочемо від тебе ознаку бачити.

 39. Він же, озвавшись, рече їм: Лукаве та перелюбне кодло ознаки шукав, та ознака не дасть ся йому, як тільки ознака Йони пророка.

 40. Бо, як Йона був три днї й триночі у кита в череві, так буде й Син чоловічий три днї й три ночі в серцї землї.

 41. Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його, бо покаялись по проповіді Йониній; а ось тут більший од Йони.

 42. Полуденна цариця встане на судІ8 кодлом сим та й осудить його: бо прийшла з найдальших країн землї слухати премудрості Соломонової; а ось тут більший од Соломона.

 43. Як же нечистий дух вийде 8чоловіка, то блукає по безвіддях, шукаючи відпочинку, та й не знаходить.

 44. Тодї каже: Вернусь у домівкумою, звідкіля я вийшов; і, прийшовши, знаходить її порожню, виметену й прибрану.

 45. Йде тодї, й бере до себе сім инших духів, ще злїщих нїж сам, і ввіходять та й живуть там; і буде останнє чоловіка того гірше нїж перше. Так станеть ся й кодлу сьому лукавому.

 46. Ще ж промовляв Він до людей,аж ось мати й брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.

 47. Каже ж один до Него: Он матиТвоя й брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити 8 Тобою.

 48. Він же, оввавшись, рече до говорячого йому: Хто се мати моя? і хто брати мої?

 49. І, простягти руку свою на учеників своїх, рече: Ось мати моя й брати мої!

 50. Бо хто чинити ме волю Отця мого, що на небі, той брат менї, й сестра, й мати.

Голова 13.

Тогож дня* вийшов Ісус І8 господи, та й сів край моря.

 2. І зібралось до Него багато народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.

 3. І промовляв до него багато приповістями,глаголючи: Ото вийшов сїяч сіяти;

 4. і як він сїяв, инше впало крайшляху, й прилетіло птаство, та й повизбирувало його.

 5. Инше ж упало на каменистому,де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;

 6. як же зійшло сонце, то й повяловоно, а, не мавши кореня, посохло.

 7. А инше попадало між тернину,й тернина, розвившись, поглушила його.

 8. Инше ж упало на добру землю, ідало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.

 9. Хто має уші слухати, нехай слухає.

 10. 1, приступивши ученики, казалидо Него: На що ти глаголеш до них приповістями?

 11. Він же, озвавшись, рече до них:Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.

 12. Хто бо має, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не має, в того вівьметь ся й те, що має.

 13. Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.

 14. І справджуєть ся на них пророцтво Ісаії, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.

 15. Затверділо бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони ваплющили, щоб инколи не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.

 16. Ваші ж очі блаженні, бо бачять,і уші ваші, бо чують.

 17. Істино бо глаголю вам: Що многі пророки й праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.