Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/869

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

31

Євангелия від сьв. Маттея 26.


ЄВАНГЕЛИЯ ВІД


 8. Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата ?

 9. Можна бо було се миро продатидорого та дати вбогим.

 10. Зрозумівши ж Ісус, рече до них:Що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї.

 11. Всякого бо часу маєте вбогих ізсобою, мене ж не всякого часу маєте.

 12. Зливши бо вона миро се на тїломоє, на погребеннє моє зробила.

 13. Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась евангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.

 14. Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв,

 15. каже: ІЦо хочете дати менї, а явам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків. о16. І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати.

 17. У первий же день опрісночнийприступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху?

 18. Він же рече: Йдіть у город дооттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми.

 19. І вробили ученики, як повелівїм Ісус; і приготовили пасху.

 20. Як же настав вечір, сїв Він вастолом із дванайцятьма.

 21. І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.

 22. І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи?

 23. Він же, оввавшись, рече: Хтовмочає во мною руку в миску, той зрадить мене.

 24. Син чоловічий іде, як писано проНего; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.

 25. Оввав ся ж Юда, врадник Його,й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.

 26. Як же вони їли, взявши Ісус хлібі поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє.

 27. І, взявши чашу, й оддавши хва

СЬВ. МАТТЕЯ 26. 31

лу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всі;

 28. се бо єсть кров моя нового завіту, що ва многих проливаєть ся на оставленнє гріхів.

 29. Глаголю ж вам: Що не пити мувід нинї в сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му в вами новим у царстві Отця мого.

 30. І засьпівавши вони, вийшли нагору Оливну.

 31. Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитись мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся вівці стада.

 32. По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею.

 33. Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я ніколи не зблазнюсь.

 34. Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене.

 35. Каже йому Петр: Хочби менї зТобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всї ученики кавали.

 36. Тоді приходить з ними Ісус наврочшце* Гетсиман, і рече до учеників: Сидіть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.

 37. І взяв із собою Петра та двохсинів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу.

 38. Тоді рече до них: Тяжко сумнадуша моя аж до смерті*. Підождіть тут, і не спіте зо мною.

 39. І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.

 40. І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною ?

 41. Пильнуйте та моліть ся, щоб неввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.

 42. Знов, удруге відійшовши, молився, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя. * Місце.