38
Євангелия від сьв. Марка 3. 4.
готовити Йому човна задля народу, І щоб не тиснулись до Него.
10. Многих бо сцїлив, так що кидались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.
11. А духи нечисті, як бачили Його,то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти еси Син Божий.
12. І остро грозив їм, щоб Його невиявляли.
13. І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотів сам; і поприходили до Него.
14. І настановив дванайцятьох, щоббули з Ним, і щоб посилати їх проповідувати, -15. і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.
16. І дав Симонові імя Петр;
17. та Якова Зеведеєвого, та Йоана,брата Якового, й дав їм імена Воанергес, що єсть: Сини громові;
18. та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфєєвого, та Тадея, та Симона Хананця,
19. та Юду Іскариоцького, що врадив Його.
20. Входять вони в господу, і вновсходить ся народ, так що не могли анї хлїба з’їсти.
21. І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.
22. А письменники, поприходившив Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяв біси.
23. 1, покликавши їх, говорив до нихприповістями: Як може сатана сатану виганяти?
24. 1 коли царство проти себе розділить ся, не може стояти царство те.
25. І коли господа проти себе розділить ся, не може стояти господа тая.
26. І коли сатана устав проти себе,й розділив ся, не може стояти, а конець йому.
27. Не може ніхто надоби сильного,ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не ввяже; аж тодї господу його пограбить.
28. Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;
І 29. хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:
30. бо кавали: Духа нечистого мав.
31. Приходять тодї брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.
32. 1 сидів народ круг Него; кажутьже Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.
33. І, озвавшись до них, рече: Хтосе мати моя, або брати мої?
34. І, повирнувши кругом по тих,що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!
35. Хто бо чинити ме волю Божу,той брат менї, й сестра моя, і мати.
І почав внов навчати над морем: і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидіти на морі; а ввесь народ був на вемлї при морю.
2. І навчав їх багато приповістями,й глаголав до них у науцї своїй:
3. Слухайте: Ось вийшов сїяч сїяти:
4. і сталось, як сїяв, одно впало надшляхом, і налетіло птаство небесне, й пожерло його.
5. Инше ж упало на каменистому,де не мало доволї вемлї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
6. Як же зійшло сонце, повяло, й, немаючи кореня, посохло.
7. А инше попадало між тернину, йтернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
8. А инше впало на вемлю добру идало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в пгістьдесятеро а одно в сотеро.
9. І рече до них: Хто мав уші слухати, нехай слухав.
10. Як же був на самотї, питалисьу Него ті, що з Ним, разом з дванадцятьма, про приповість.
11. І рече до них: Вам дано знатитайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаеться,
12. щоб дивлячись дивились, та й небачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи.
