Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/877

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

39

Євангелия від сьв. Марка 4. 5.


ЄВАНГЕЛИЯ ВІД


 13. І рече до них: Хиба не знаєте|приповістї сієї? як же веї приповістї зрозумієте?

 14. Сїяч слово сїє.

 15. Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зарав приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх.

 16. Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,

 17. та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блавнять ся.

 18. А ті, що посіяні між терниною,се ті, що слухали слово,

 19. та журба сьвіта сього, й оманабагацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.

 20. А на вемлю добру посіяні, се ті,що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.

 21. 1 рече до них: Чи нате приносятьсьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?

 22. Нема бо нїчого схованого, щобне обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.

 23. Коли хто має уші слухати, нехай слухає.

 24. І рече їм: Вважайте, що чуєте:Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.

 25. Хто бо має, дасть ся йому; а хтоне має, і що має, візьметь ся від него.

 26. І рече: Так єсть царство Боже,як коли чоловік, що вкине зерно у землю,

 27. та й спить, і встає в ночі і в день,а зерно сходить і росте, як — він не знає.

 28. Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосі*.

 29. Як же доспіє овощ, зараз посилав серпа, бо настали жнива.

 30. І рече: Кому уподобимо царствоБоже? або до якої приповісти приложимо його?

 31. Воно мов зерно горчицї, що, як

СЬВ. МАРКА 4. 5. 39

сієш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на вемлї;

 32. а як посість ся, сходить, і робиться більшим над усї вілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне.

 33. І многими такими приповістямиглаголав їм слово, скільки могли слухати.

 34. Без приповістї ж не говорив їм ;на самоті ж ученикам своїм вияснював усе.

 35. І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.

 36. І, відпустивши народ, увяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були 8 Ним.

 37. І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.

 38. А був Він на кермі, сплючи наподусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?

 39. І вставши, погрозив вітрові, ірече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.

 40. І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?

 41. І полякались страхом великим;і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?

Голова 5.

І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.

 2. І скоро вийшов Він із човна, варав вустрів Його чоловік І8 гробів у дусі нечистому,

 3. що домував між гробами, і навітьзалЇ8ами ніхто не міг його звязяти:

 4. часто бо ваковувано його в кайдани й заліза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й нїхто його не здолїв угамувати.

 5. І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.

 6. Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й у клонив ся Йому,

 7. і, закричавши голосом великим,каже: Що менї й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.

56