Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/878

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

40

Євангелия від сьв. Марка 5.


 8. (Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, 8 чоловіка.)

 9. І спитав його: Яке імя твоє? Івідповів, кажучи: Імя мов Легион, бо нас багато.

 10. І благав Його вельми, щоб невисилав їх геть І8 тієї сторони.

 11. Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.,

 12. І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свині, щоб ми ввійшли в них.

 13. І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свині; і кинув ся гурт І8 кручі в море, (було Ж ЇХ ТИСЯЧ 80 дві,) та й потонули в морі.

 14. А ті, що пасли свинї, побігли, тай розказали в городі і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.

 15. І приходять до Ісуса, й бачятьбіснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.

 16. І розказували їм ті, що бачили,що сталось біснуватому, й про свинї.

 17. 1 почали вони просити Його вийти 8 їх гряниць.

 18. І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.

 19. Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь вробив, і як помилував тебе.

 20. І пійшов і почав проповідуватив Десятиградї, що вробив йому Ісус; і всї дивувались.

 21. А як переплив Ісус човном ізновна той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.

 22. І ось приходить один ів школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Дому,

 23. і вельми благав Його, говорячи:Дочка моя кінчить ся, прийди и положи на неї руки, нехай одужав і буде жива.

 24. І пійшов із ним, і слїдом ва Нимпійшло багато народу, й тиснулись до Него.

 25. Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,

 26. і багато витерпіла від многих лікарів, і витратила все, що мала, й нї-1

6ВАНГЕЛИЯ ВІД СЬВ. МАРКА 5.

якої пільги не дівнала, а ще більш їй погіршало,

 27. почувши про Ісуса, приступиламіж народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.

 28. Казала бо: Що, коли до одежіЙого приторкнусь, спасу ся.

 29. І зараз висохло жерело крові її,і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги.

 30. І вараз Ісус, почувши в собі, щосила вийшла в Него, обернувшись міг народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?

 31. І казали Йому ученики Його:Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?

 32. І повирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се вробила.

 33. Жінка ж, злякавшись і затрусившись, внаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.

 34. Він же рече їй: Дочко, віра твояспасла тебе. Йди в упокоєм, і будь вдорова від недуги твоєї.

 35. Ще говорив Він, приходять відшкольного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; 4а що ще трудиш учителя?

 36. Ісус же, почувши сказане слово,рече зараз школьному старшині: Не лякайсь, тільки віруй.

 37. І не довволив нікому йти з еобою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.

 38. 1 приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.

 39. 1, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.

 40. І насьміхали ся в Него. Він же,виславши всїх, бере батька та матір дівчинки, й тих, що в Ним, і ввіходить, де дївча лежало.

 41. 1, взявши дївча ва руку, рече їй:Талита куми, що всть перекладом: Дівчинко, тобі глаголю: встань.

 42. І вараз устало дївча, й ходило,бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.

 43. 1 пильно наказав їм, щоб нїхто недовідав ся про се; й казав дати їй їетн.