64
Євангелия від сьв. Луки 6. 7.
40. Нема ученика над учителя свого; ввершений же — буде кожен, як учитель його.
41. Чого ж дивиш ся на порошинув оці брата твого, поліна ж у своєму оці не чуєш?
42. І як можеш казати братові твоєму: Брате, дай вийму порошину, що в оці* твоїм, сам в оцї своїм поліна не бачивши? Лицеміре, викинь перше ломаку з ока твого, а тодї бачити меш вийняти порошину з ока брата твого.
43. Нема бо дерева доброго, що родить овощ пустий; анї дерева пустого, що родить овощ добрий.
44. Кожне бо дерево по свому овощу пізнаеть ся; не вбирають бо в тернини смокви, анї вбирають в ожини винограду.
45. Добрий чоловік в доброго скарбусерця свого виносить добре; а лихий чоловік в лихого скарбу серця свого виносить лихе: бо 8 переповнї серця промовляють уста його.
46. На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю?
47. Всякии, хто приходить до мене,й слухав слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен:
48. подобен він чоловікові, будуючому будинок, що викопав глибоко, й положив підвалину на камені; як же повідь настала, наперла бистрінь на будинок той, та не вмогла схитнути його: збудовано бо його на камені.
49. Хто ж слухав, та не чинить, подобен чоловікові, будуючому будинок на вемлї, без підвалини, на котрий наперла бистрінь, і варав упав, і була руїна будинка того велика.
Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум.
2. В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий.
3. Почувши ж про Ісуса, пісдав доНего старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його.
4. Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достовн він, щоб йому вробив се:
5. любить бо нарід наш, і школу вінвбудував нам.
6. Ісус же пійшов з ними. І яв вжевін недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостовн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;
7. тим і себе не вважав достойнимдо Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужав слуга мій.
8. Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузі моєму: Роби оце, то й зробить.
9. Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлі, такої віри не знайшов я.
10. І вернувшись послані у бужинок, внайшли недужнього слугу здоровим.
11. І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наін, і йшло в Ним доволі учеників Його, й багато народу.
12. Як же наближив ся до городськнхворіт, аж ось винесено мертвого, енна єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було в нею.
13. І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач.
14. І приступивши, приторкнув сідо мар; ті ж, що несли, з’упинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань.
15. І сів мерлець, і почав говоритиІ оддав його матері його.
16. Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх.
17. І розійшлось слово се по всій Юдеї про Него й по веїй околицї.
18. І сповістили Йоана ученики його про все те.
19. І покликавши двох ученикївсвоїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи; Ти єси грядущий, чи иншого ждап нам?
20. Прийшовши ж до Него чоловіки, кавали: Йоан Хреститель прислав