65
Євангелия від сьв. Луки 7.
нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам ?
21. Того ж часу сцїляв Він многихвід недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїннє.
22. І оввавшись Ісус, рече їм: Ідїтьсповістіть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують.
23. І блажен, хто не гблазнить сямною.
24. Як же пійшли посланцї Йоанові,почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише?
25. Або чого ж виходили ви дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах.
26. Або чого виходили ви дивитись:На пророка? Так,глаголю вам, і більш пророка.
27. Се той, про кого написано: Осья посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.
28. Глаголю бо вам: Більшого міжнарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него.
29. І ввесь народ слухаючий, і митники, оправдили Бога, хрестившись хрещеннєм Йоановим.
30. Фарисеї ж та законники радуБожу про них відкинули, не хрестившись від него.
31. Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони?
32. Подобні вони дїтям, що сидятьна торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали.
33. Прийшов бо Йоан Хреститель,що хлїба не їсть, анї вина не пв, і кажете: Диявола має.
34. Прийшов Син чоловічий, що їстьі пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам.
35. І оправдилась премудрість од дітей своїх усїх.
36. Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб ЇВ 8 ним. І, ввійшовши в господу Фарисевву, сїв 8а столом.
37. І ось жінка у городї, що булагрішниця, довідавшись, що сидить ва столом у господі Фарисеввій, принїспш любастровий збаночок мира,
38. і ставши коло ніг Його зваду,плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цілувала ноги Його, й мастила миром.
39. ^Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, внав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона.
40. І оввавшись Ісус, рече до него:Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи.
41. Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять.
42. Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?
43. Озвав ся ж Симон і каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси.
44. І, обернувшись до жінки, речеСимонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, — води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.
45. Цїлування не дав єси менї; сяж, відколи ввійшов я, не перестала цілувати ноги мої.
46. Оливою голови моєї не намастивєси; ся ж миром намастила ноги мої.
47. Тим глаголю тобі: Оставляються гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.
48. Рече ж їй: Оставляють ся гріхитвої.
49. І почали ті, що вкупі сиділи, кавати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?
50. Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.