66
Євангелия від сьв. Луки 8.
І сталось опісля, проходив Він городи й села, проповідуючи й благовіствуючи царство Боже; а дванайцять з ним,
2. і деякі жінки, що були сцїлені оддухів лихих і недуг: Мария, на прізвище Магдалина, що з неї сїм бісів вийшло,
3. і Йоанна, жінка Хузана, Іродового приставника, й Сусанна, й инших багато, що послугували Йому з добра свого.
4. Як же зійшлось багато народу таз усяких городів поприходили до Него, промовив приповістю:
5. Вийшов сїяч сїяти насінне своє;і, як він сїяв, инше впало край шляху; й попритоптувано його, й птаство небесне пожерло його.
6. А инше впало на камінь; і посходивши, посохло, бо не мало вогкости.
7. А инше впало між тернину; й розвившись тернина з ним, поглушила його.
8. А инше впало на землю добру, й,зійшовши, дало овощ у сотеро. Се промовивши, покликнув: Хто має уші слухати, нехай слухав.
9. Питали ж Його упеники Його, кажучи: Що се за приповість оця?
10. Він же рече: Вам дано знатитайни царства Божого, другим же в приповістях, щоб дивлячись не бачили, й слухаючи не розуміли.
11. Єсть же ся приповість: Насінне,се слово Боже.
12. Ті, що край шляху, се, що слухають; опісля ж приходить диявол, та й забирає слово з серця їх, щоб віруючи не спасли ся.
13. Що ж на каменї, се, що, вислухавши, з радістю приймають олово, та сї кореня не мають; до часу вірують, а під час спокуси відпадають.
14. Що ж між тернину впало, се, ті,що вислухавши, відходять, і журбою, та багацтвом, та роскошами життя поглушені, не дають овощу.
15. Що ж у добрій землі, се ті, що,вислухавши слово, в серцї щирому й доброму держять, і дають овощ у терпінню.
16. Ніхто ж, засьвітивши сьвічку,не покрива її посудиною, або під ліжко її ставить; тільки ж на сьвічнику ставлять, щоб входячі бачили сьвітло.
17. Нема бо нїчого тайного, що невиявить ся, і нїчого втаєного, що не взнаєть ся і на яв не вийде.
18. Вважайте оце, як слухаєте: хтобо має, дасть ся тому; а хто не має, і що, здаєть ся, має, візьметь ся від него.
19. Прийшла ж тодї до Него мати пбрати Його, та й не могли зійтись із Ним за народом.
20. І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя та брати Твої стоять надворі: хочуть Тебе бачити.
21. Він же, озвавшись, рече до них:Мати моя та брати мої ті, хто слово Боже слухає і чинить його.
22. Стало ся ж одного дня, увійшовВін у човен, і ученики Його; й рече до них: Попливемо на той бік озера. І відчалили.
23. Як же плили, за‘снув Він; і найшла буря вітряна на озеро, й заливало їх, і були вони в опасностї.
24. Приступивши ж розбудили Його, кажучи: Наставниче, наставнлче^ погибаемо! Він же вставши, погрозив вітрові та буянню води; й зупинились, і настала типшна.
25. Рече ж їм: Де ж віра ваша? Вони ж полякані дивувались, кажучи один до одного: Хто ж оце сей, що й вітрам повеліває, і водї, і слухають Його ?
26. І переплили в землю Гадаринську, що по тім боцї Галилеї.
27. Як же вийшов Він на землю, зустрів Його один чоловік з города, що мав біса 8 давнього часу, й одежі не вдягав, і в хатї не пробував, тільки по гробах.
28. Побачивши ж Ісуса і закричавши, припав до Него, й голосом великим промовив: Що менї і Тобі, Іеуее, Сину Бога Вишнього? благаю Тебе, щоб мене не мучив.
29. Повелїв бо духові нечистому вийти з чоловіка: почасту бо схоплював його; й заковувано його в валіза та пута, й стережено; й, розбиваючи окови, бував гнаний од біса в пустиню.
