Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/925

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

87

Євангелия від сьв. Луки 23.


6ВАНГЕЛИЯ ВІД СЬВ. ЛУКИ 23.


 10. Стояли ж архивреї та письменники, вавзято винуючи Його.

 11. Зневаживши ж Його Ірод 8 воїнами своїми та насьміявшись, одягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.

 12. Стали ж собі другами Пилат таІрод того дня: жили бо перше, ворогуючи між собою.

 13. Пилат же, скликавши архивреївта князів і народ,

 14. каже до них: Привели ви менїчоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, ніякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винувте Його;

 15. та й нї Ірод; посилав бо Його донего, й ось нічого достойного смерти не знайдено в Ньому.

 16. То, покаравши, відпущу Його.

 17. (Треба ж йому було відпускатиїм що-сьвята одного.)

 18. Закричали ж вони всї разом, кажучи: ВІ8ьми сього, відпусти ж нам Вараву,

 19. котрого, 8а якусь бучу, що сталась у городі, і 8а убийство, вкинуто в темницю.

 20. Знов же Пилат покликнув, хотівши відпустити Ісуса.

 21. Вони ж кричали: Розпни, ро8пниЙого!

 22. Він же втрете каже до них: Якеж бо 8ло зробив сей? Ніякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.

 23. Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розняти. І перемогли голоси їх та архиерейські.

 24. Пилат же присудив, щоб сталосьпо просьбі їх.

 25. Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.

 26. І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.

 27. Ійшло ж слїдом 8а Ним великемножество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.

 28. І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по мені, а по собі плачте і по дітях ваших*

87


 29. Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.

 30. Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас.

 31. Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?

 32. Ведено ж і инших двох лиходіїв8 Ним на смерть.

 33. І, як прийшли на врочище Черепове, там розняли Його й лиходіїв, одного по правиці, а одного по лівиці*.

 34. Ісус же рече: Отче, відпусти їм;не внають бо, що роблять.

 35. І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.

 36. Насьміхали ся ж 8 Него йовоїни,приступаючи й оцет подаючи Йому,

 37. і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.

 38. Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським : Се цар Жидівський.

 39. Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!

 40. Озвавши ся ж другий, докоривйому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осуді* єси?

 41. Та ми по правдї; по 8аслу8Ї бозате, що коїли, приймаємо; сей же нічого недоброго не гробив.

 42. І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.

 43. І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогодні* 80 мною будеш у раю.

 44. Було ж се коло години шестої, ітемрява сталась по всій землі* до години девятої.

 45. І померкло сонце, й роздерлась8авіса церковня посередині*.

 46. 1 покликнувши голосом великимІсус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, 8Ітхнув духа.

 47. Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справді, чоловік сей праведний був.

58