94
Євангелия від сьв. Луки 4. 5.
37. Бо у сьому слово правдиве: щоннший, хто сїє, а инший, хто жне.
38. Я післав вас жати, коло чого вине працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.
39. З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила.
40. Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї. 41й І багато більше увірувало ва слово Його.
42. А тій жінці казали: Що вже незадля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справді Спас сьвіту Христос.
43. Через два ж днї вийшов ввідтілята прийшов у Галилею.
44. Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.
45. Як же прийшов у Галилею,прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.
46. Прийшов же Ісус ізнов у КануГалилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.
47. Сей, почувши, що Ісус прибув івЮдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.
48. Рече ж Ісус до него: Коли ознакта див не побачите, не увіруєте.
49. Каже до Него царський: Господи, йди перш, ніж умре дитина моя.
50. Рече йому Ісус: Іди, син твійживий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.
51. Вже ж він ішов, зустріли йогослуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.
52. Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.
53. Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.
54. Се внов другу ознаку зробив Ісус,прийшовши з Юдеї в Галилею.
Після сього було сьвято Жидівське; і прийшов Ісус у Єрусалим.
2. У Єрусялимі ж коло Овечих ворітє купіль, що зветь ся по єврейська Ветезда, 8 пятьма ходниками.
3. В них лежало велике множествонедужих, сліпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.
4. Ангел бо певного часу спускавсьу купіль і збивав воду: хто ж первин улазив після вбивання води, одужував, якою б нї мучив ся бодестю.
5. Був же там один чоловік, що трийцять і вісім років був у недувї.
6. Сього побачивши Ісус лежачого,й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?
7. Відповів Йому недужий: Господи,чоловіка не маю, щоб, як гібегь ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.
8. Рече йому Ісус: Устань, візьмипостіль твою, та й ходи!
9. І зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.
10. І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелі.'
11. Відказав їм: Хто оздоровив мене, той менї сказав: Візьми постіль твою, та й ходи.
12. Питали ж його: Що то за чоловік, що скавав тобі: Вівьми постіль твою, та й ходи?
13. Той же, що одужав, не знав, хтоВін; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місці тому.
14. Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.
15. Пійшов чоловік, та й сповістивЖидів, що се Ісус, що оздоровив його.
16. За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.
17. Ісус же відказав їм: Отець міні досі робить і я роблю.
18. За се ж ще більш шукали ЙогоЖиди вбити, що не то ламле суботу,»
