106
Євангелия від сьв. Луки 12. 13.
44. Ісус же покликнув, і рече: Хтовірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.
45. І хто видить мене, видить Пославшого мене.
46. Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щобусякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.
47. І коли хто слухає слова мої, тай не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
48. Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
49. Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.
50. 1 я знаю, що Його ваповідь життє вічне. Що ж промовляю я, яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.
Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, — любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.
2. 1 по вечері, як диявол уже вкинуву серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив,
3. внаючи Ісус, що все дав Йому 0тець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде,
4. устає зза вечері і скидає одежу; і,взявши рушник, підперезавсь.
5. Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний.
6. Приходить же до Симона Петра,й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої?
7. Відказав Ісус, і рече Йому: Що яроблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля.
8. Каже Йому Петр: Не мити мешніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части 80 мною.
9. Каже Йому Симон Петр: Господи,не тільки ноги мої, та й руки й голову.
10. Рече йому Ісус: Обмитому нетреба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї.
11. Знав бо зрадника свого; тим іскавав: Не всї ви чисті.
12. Як же пообмивав ноги їх і взяводежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам?
13. Ви 8вете мене Учителем і Господем, і добре кажете, се бо я.
14. Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги.
15. Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть.
16. Істино, істино глаголю вам: Неєсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його.
17. Коли се знаєте, то блаженні ви,коли робити мете се.
18. Не про всїх вас глаголю: я знаюкого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою.
19. Від нинї глаголю вам, перше нїжстало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я.
20. Істино, істино глаголю вам: Хтоприймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене.
21. Се промовивши Ісус, гворупшвся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене.
22. Ззирались тодї між собою ученики, сумніваючись, про кого Він говорить.
23. Був же за столом один ів ученнків Його на лоні Ісусовім, котрого любив Ісус.
24. Сьому кивнув Симон Петр, щобспитав, хто б се був, про кого говорить.
25. Пригорнувшись той до грудейІсусових, каже Йому: Господи,’хто се?
26. Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому.
27. А 8а куском увійшов тодї в негосатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.
28. Сього не зрозумів ніхто, що єн
