107
Євангелия від сьв. Луки 13. 14.
дїли за столом, проти чого сказав йо
29. Деякі бо думали, — яко ж боскриньку мав Юда, — що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим.
30. Узявши ж він кусок, вараз вийшов; була ж ніч.
31. Як же вийшов, рече Ісус: Теперпрославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому.
32. Коли Бог прославив ся в Йому,то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.
33. Дїтки! ще короткий час я 8 вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер.
34. Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного.
35. По сьому 8нати муть усї, що вимої ученики, коли любов мати мете один до одного.
36. Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдеш 8а мною.
37. Каже Йому Петр: Господи, чомуне можу за Тобою йти тепер? Душу мою ва Тебе положу.
38. Відказав йому Ісус: Душу твоюза мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не 8апів півень, доки мене відречеш ся тричі.
Нехай не трівожить ся серце ваше. Віруйте в Бога і в мене віруйте.
2. В дому Отця мого осель багато.Коли б нї, сказав би вам: І йду наготовити місце вам.
3. І, як пійду та наготовлю вам місце, знов прийду й прийму вас до себе, щоб де я, і ви були.
4. А куди я йду, 8наете, й дорогу 8наєте.
5. Каже Йому Тома : Господи, не знаємо, куди йдеш; і як можемо дорогу знати?
6. Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.
7. Коли б знали мене, й^Отця моговнали б; і від нинї внаєте Його, й виділи Його.
8. Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, то й буде з нас.
9. Рече йому Ісус: Стілький час я 8вами, й не пізнав єси мене, Филипе? Хто видів мене, видів Отця; як же ти кажеш: Покажи нам Отця?
10. Хиба не ймеш віри, що я в Отціі Отець у менї? Слова, що я промовляю вам, від себе не промовляю; 0тець же, що в менї пробуває, Той робить діла.
11. Віруйте менї, що я в Отцї і 0тець у менї; коли ж нї; задля діл самих віруйте менї.
12. Істино, істино глаголю вам: Хтовірує в мене, діла, що я роблю, і він робити ме: й більше сього робити ме; бо я до Отця мого йду.
13. І чого просити мете в імя моє,те зроблю, щоб прославивсь Отець у Синї.
14. Коли чого просити мете в імямоє, я зроблю.
15. Коли любите мене, хоронїть заповіді* мої.
16. 1 я вблагаю Отця, і дасть вам иншого утішите ля, щоб пробував з вами по вік, —
17. Духа правди, котрого сьвіт неможе прийняти; бо не видить Його, анї знає Його; ви ж знаєте Його, бо з вами пробуває і в вас буде.
18. Не зоставлю вас сиротами: прийду до вас.
19. Ще трохи, й сьвіт мене більш невидїти ме; ви ж будете видїти мене, бо я живу, й ви жити мете.
20. Того дня знати мете, що я в Отці моїм, і ви в менї, а я в вас.
21. Хто має заповіді мої і хоронитьїх, той любить мене; хто ж любить мене, буде люблений від Отця мого, і я любити му його, і обявлюсь йому.
22. Каже Йому Юда, не Іскариоцький: Господи, що воно єсть, що маєш нам обявитись, а не сьвітові?
23. Відказав Ісус і рече йому: Колихто любить мене, слово моє хоронити ме, і Отець мій любити ме його, і до него прийдемо, і оселю в него вробимо.
24. Хто не любить мене, словес моїх
