128
Дїяння сьвятих Апостолів 11. 12.
котрими спасеш ся ти й увесь дім твій.
15. Як же став я говорити, найшовДух сьвятий на них, як і на нас у почині.
16. Згадав я тодї слово Господнє, якглаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим.
17. Коли ж рівний дар дав їм Бог,як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг ваборонити Богові?
18. Вислухавши се, вамовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаянне в життє!
19. Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на СтеФана, дійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нікому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам.
20. Були ж деякі з них люде 8 Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса.
21. І була рука Господня 8 ними; івелике число увірувавши, навернулись до Господа.
22. Дійшло ж про них слово до ушейцеркви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї ;
23. котрий прийшовши і видївпшласку Божу, зрадів, і молив усїх, щоб постановленню серця пробували в осподї.
24. Бо був чоловік добрий, повнийДуха сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа.
25. Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла,
26. і, знайшовши його, привів йогов Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік вбирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами.
27. Тих же днів прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию.
28. Ставши ж один з них, на ймяАгав, віщу вав духом, що велика голоднеча має бути по всій вселеннїй, яка й постала за Клавдия кесаря.
29. З учеників же, скільки хто міг,постановив кожен з них післати на запомогу братам, що жили в Юдеї.
ЗО. Що й зробили, пі славши до старших черев руки Варнави та Савда.
Під той же час вдвигнув цар Ірод руки, щоб мучити деяких із церкви.
2. Вбив же Якова, брата Йоанового,мечем,
3. а видївпш, що се подобавть сяЖидам, постановив схопити й Петра. (Були ж днї опрісноків.)
4. І схопивши його, посадив у темницю, передавши чотиром четверицям воїнів стерегти його, задумавши після пасхи вивести його перед народ.
5. Стережено ж Петра в темницї;церква ж без перестану молилась Богу за него.
6. Як же мав його вивести Ірод, спавтієї ночи Петр між двома воїнами, скований двома валізами; а сторожі перед дверима стерегли темниці.
7. І ось ангел Господень став передним, і сьвітло васияло в будинку; торкнувши ж у бік Петра, підвів його, говорячи: Уставай боржій. І поспадали кайдани з рук його.
8. І рече ангел до него: Підпережисьта підвяжи постоли твої. Зробив же так. І рече йому: Надінь одежу твою, та йди за мною.
9. І, вийшовши, пійшов слїдом заним, і не знав, що се правда, що сталось через ангела; думав же, що видїннє бачить.
10. Минувши ж перву сторожу ідругу, прийшли до зал ізних воріт, що вели в город, котрі самі собою відчинились їм; і вийшовши пройшли одну у лицю, і варав відступив ангел від него.
11. І, прийшовши Петр до себе, рече: Тепер знаю справді, що післав Господь ангела свого, і вирвав мене в руки Іродової і від усього дожидання народу Жидівського.
12. І зміркувавши, прийшов до хати Мариї, матери Йоана, званого Марком, де многі вібрались і молились.
13. Як же постукав Петр у сінешнідвері, вийшла послухати дівчина, на ймя Рода;
