Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/970

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

132

Дїяння сьвятих Апостолів 15.


132 ДІЯННЯ СЬВЯТИХ АПОСТОЛІВ 15.

дів та старших у Єрусалим ради сього питання.

 3. Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненне поган; і вробили великі радощі всім братам.

 4. Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив.

 5. Устали ж деякі з вресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв.

 6. І зібрались апостоли та старшівглянути в сю річ.

 7. Як же постало велике вмаганнє,вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знавте, що в давнїх днів Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.

 8. І Бог, що знав серця, сьвідкувавїм, давши їм Духа сьвятого, як нам,

 9. і не розріжнив нічого між намий ними, вірою очистивши серця їх.

 10. Тепер же чого спокушуете Бога,щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, нї ми не здолїли носити.

 11. Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.

 12. Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та ІІавел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.

 13. Як же вмовкли вони, озвав сяЯков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.

 14. Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє.

 15. З сим сходять ся слова пророчі,яко ж писано:

 16. Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,

 17. щоб остальні з людей шукалиГоспода, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.

 18. Звісні од віку Богові всї ділаЙого.

 19. То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернудись до Бога;

 20. а написати їм, нехай удержуються від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.

 21. Мойсей бо від стародавніх родівмає проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.

 22. Зволили тодї апостоли і старшіі вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів міг братами,

 23. написавши черев руки їх так:Апостоли та старші і брати — братам 8 поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся.

 24. Яко ж чули ми, що деякі з міжнас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили заков, чого ми їм не наказували;

 25. то вволилось нам, зібравшим саоднодушно вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом,

 26. людьми, що віддавали душі своїза імя Господа нашого Ісуса Христа.

 27. Післали ми оце Юду та Силу,котрі й самі розкажуть про те словом.

 28. Зболилось бо сьвятому Духу тай нам, нїякої тяготи більш не накдадувати вам, опріч сього конечного:

 29. щоб удержувались від жертівідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові.

 30. Послані ж прийшли в Антиохиюі, зібравши громаду, подали посланню

 31. Прочитавши ж (ті), врадїли відсього потїшення.

 32. Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втішали братів і утверджували.

 33. Пробувши ж (там якийсь) час,відпущені були 8 упокоєм од братів до апостолів.

 34. Зволив же Сила востатись там.

 35. Павел же та Варнава пробувалив Антиохиї, навчаючи та благовіетву ючи слово Господнє 8 многими иншими.

 36. По кількох же днях рече Павел