Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/971

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

133

Дїяння сьвятих Апостолів 15.


ДІЯННЯ СЬВЯТИХ

до В&рнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всіх городах, де проповідували ми слово Господнв, як вони мають ся. ^37. Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком.

 38. Павло ж не удостоїв брати в собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на діло.

 39. Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр,

 40. Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодаті' Божій від братів,

 41. і проходив Сирию і Киликию,утверджаючи церкви.

, ГОЛОВА 16.

1 І рийшов же у Дервию та в Листру ; Ні ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,

 2. що мав добру славу між братамиу Листрі та Іконні.

 3. Сього схотїв Павел узяти з собою;і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всї батька його, що був Грек.

 4. Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єру салим і.

 5. Церкви ж утверджувались у вірі,і прибували числом що дня.

 6. Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.

 7. Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.

 8. Перейшовши ж Мисию, прийшлив Трояду.

 9. І явилось уночі видїннє Павлу:стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонию, поможи нам.

 10. Як же видїннє увидїв, забажалими зараз іти в Македонию, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.

 11. Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию, другого ж дня в Неаполь,

АПОСТОЛІВ 15. 16. 133


 12. а звідтіля в Филипи, котрий єстьпервий город тієї части Македониї, — осада. Пробували ж ми в сьому городі кілька днів.

 13. А субітнього дня вийшли геть 8города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посідавши говорили до жінок, що посходились.

 14. 1 слухала нас одна жінка, на ймяЛидия, купчиха кармазином, ів города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголане від Павла.

 15. Як же охрестилась вона і дім її,благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.

 16. Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дівчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.

 17. Ся, йдучи слїдом 8а Павлом та8а нами, покликувала, кажучи: Сї люде—слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.

 18. Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повеліваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.

 19. Видївпш ж пани її, що пропаланадія заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князів.

 20. І привівши їх до воївод, кавали:Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,

 21. і навчають звичаїв, котрих негодить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.

 22. І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звеліли бити їх.

 23. І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелівши темничнику пильно стерегти їх

 24. Котрий прийнявши такий наказ,повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.

 25. О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.

 26. Нараз став ся великий трус, так