137
Дїяння сьвятих Апостолів 19. 20.
діяння сьвятих
18. 1 многі 8 вірних приходили, і визнавали, і виявляли учинки свої.
19. Доволї ж багато 8 тих, що робили чари, повносивши книги свої, попалили перед усіма; і влїчено ціну їх, і налічено пятьдесять тисяч срібняків.
20. Так потужно росло слово Господнє і укріплялось.
21. Як же се сповнилось, постановив Павел у дусї, пройшовши черев Македонию та Ахаю, ійти в Єрусалим, говорячи, що, побувши там, мушу й Рим побачити.
22. Піславпш ж у Македонию двохпослугуючих йому, Тимотея та Єраста, сам пробув (який ся) час ув Авиї.
23. Стала ся ж часу того немала трівога про Господень путь.
24. Один бо, на ймя Димитрий, золотар, що робив срібні храми Артемиди, давав ремесникам немалий заробіток.
25. Зібравши їх і инших сього дїларобітників, каже: Люде, ви внаете, що 8 сього варобітку прожиток наш;
26. та бачите й чуєте, що не то вЄфєсї, а мало не по всій Авиї сей Павел, пересьвідчивши, одвернув багато народу, говорячи, що нема богів рукотворних.
27. І не тільки се ремеслу нашомугровить, прийти в упадок, та щоб і храм великої богині Артемиди не обернувсь у ніщо, і не пропало величчб тієї, котрій вся Авия і вселенна покланяеть ся.
28. Вислухавши се і сповнившисьгнівом, вакричали, говорячи: Велика Артемида ЄФеська!
29. І ввесь город був повен заколоту; і кинулись однодушно до театру, схопивши Гайя та Аристарха, Македонян, подорожніх товаришів Павлових.
30. Як же хотїв Павел увійти міжнарод, не пустили його ученики.
31. І деякі з Авийської старшини,бувши йому приятелями, піславпш до него, благали, щоб не йшов до театру.
32. Инші ж що инше гукали; булабо громада заколочена, і більша з них (часть) не гнала, чого посходились.
33. З народу ж вивели Александра,
і Жиди попихали його наперед. Александр же, махнувши рукою, хотїв був оправдуватись перед народом.
34. Як же довідались, що він Жидовин, то всї гукали в один голос годин зо дві: Велика Артемида Єфеська!
36. Утихомиривши ж писар народ,каже: Мужі Єфєські, що б то був 8а чоловік, котрий не 8нав би, що город Єфєс шануватель великої богині Артемиди і Диопета!
36. А коли нїчого проти сього неможна сказати, то треба вам угамуватись і нїчого нерозважно не робити.
37. Привели бо ви чоловіків сих, щонї сьвятого не крали, нї богинї вашої не хулили.
38. Коли ж Димитрий та ремісникищо 8 ним, мають 8 ким справу, то (на се) судді судять і в старости; нехай позивають один одного.
39. А коли чого иншого допевняєтесь, то у законному вборі ровсудить ся.
40. Бо ще опасуємось, щоб не обвинувачено нас 8а сегоднїшню бучу, не маючи жадної причини, котрою могли б оправдати се вбіговище.
41. 1, се промовивши, ровпустив громаду.
А, як утихомирилась буча, покли■ кав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї.
2. Пройшовши ж ті сторони і напімнувпш їх многими словами, прийшов у Грецію.
3. Поживши ж (там) три місяцї, яквасїли на него Жиди, коли хотїв був плисти в Сирию, надумавсь вернутись черев Македонию.
4. Товаришували йому до Авиї Сосипатр Веривць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та ТроФим.
5. Сї, пійшовши попереду, підождали нас у Троядї.
6. Ми ж поплили після опрісночнихднїв із Филип, та й прибули до них за пять днїв у Трояду, де пробули сім день.
7. Первого ж дня в тижні, як вібрабі*
