144
Дїяння сьвятих Апостолів 25. 26.
16. Відказав я їм, що се не Римськийзвичай, видавати кого на смерть перш, ніж обвинувачений мати ме винуватедїв перед лицем, і дасть ся йому місце оборони від вини.
17. Як же війшлись вони сюди, я, нероблячи жадної проволоки, сівши другого дня на судищі, ввелїв привести чоловіка.
18. Обступивши його винувателї, ніякої вини не принесли, про які я думав,
19. були ж між ними деякі змаганняпро марновірство їх та про якогось Ісуса, що вмер, про котрого кавав Павел, що Він живий.
20. Я ж, сумніваючись про се вмаганне, скавав: коли хоче, нехай іде в Єрусалим і там судить ся про се.
21. Як же Павел покликнув ся, щобйого вадержано до ровсуду Августа, звелїв я держати його, доки одішлю до кесаря.
22. Агриппа ж каже до Феста: Хотїв би й я чоловіка сього послухати. Він же: Завтра, каже, чути меш його.
23. Назавтра ж, як прийшов Агриппа та Верникия з великою пихою та ввійшли в судову палату з тисячниками та городськими передніми мужами, ввелїв Фест привести Павла.
24. 1 каже Фест: Агриппо царю і всїмужі, що сидите 8 нами, гляньте на сього, про котрого все множество Жидів озвалось до мене в Єрусалимі, гукаючи, що не треба йому жити більш.
25. Я ж, зрозумівши, що нічого достойного смерти він не вробив, а як і (сам) він покликнув ся до Августа, то й присудив я післати його.
26. Про него ж нічого докладногописати панові не маю. Тим привів його перед вас, а особливо перед тебе, царю Агриппо, щоб вробивши розпит, мав що написати.
27. Неровсудливо бо менї вдаеть сяпіслати вязника, а яка вина на нему, не означити.
Агриппа ж каже до Павла: Довво. ляеть ся тобі ва себе говорити.
Тодї Павел відповів, простяглій руку:
2. Про всс, в чому винують менеЖиди, царю Агриппо, вважаю себе за щасливого, маючи відповідати сьогодні перед тобою,
3. а й надто, що ти сьвідомий всїхввичаїв Жидівських і перепитів. Тих благаю тебе вислухати мене терпидиво.
4. Яке ж було життє мов в малхтвід почину між народом моїм у Єрусалимі, внають усї Жиди,
5. внаючи мене вдавна (воли схочуть сьвідкувати), що жив я Фарисеєм по найдокональшій єресї нашої віри.
6. А тепер ва надію обітування, зробленого отцям нашим од Бога, стою на суді,
7. котрого дванайцять родів наших,бе8 перестану день і ніч служачи, надіють ся дойти. За сю надію, царю Агриппо, винуватять мене Жиди.
8. Що? невірним здаєть ся вам Гое*,що Бог воскрешає мертвих?
9. Менї справді й самому вдавалось,що проти імени Ісуса Назорея треба багато робити.
10. Що й робив я в Єрусалимі, імногих сьвятих вамикав у темниці прийнявши власть од архиєреїв. а як убивали їх, давав мій голос.
11. 1 по всїх школах часто караючіїх, примушував хулити; і превельхз лютуючи на них, гонив їх навіть і в чужих городах.
12. І, в сих (мислях) ідучи в Дамаскв властю і наказом од архивреїв,
13. ополудні, царю, в доровї видів я8 неба сьвітло над сяєво сонця, осі* явше мене Й ТИХ, ЩО йшли 80 мною.
14. Як же всї ми попадали на землю,почув я голос, що глаголав до мене і промовив Єврейською мовою: Савіе, Савле, чого гониш мене? тяжко тобі проти рожна прати (перти).
15. Я ж скавав: Хто вси, Госпор?Він же рече: Я, Ісус, котрого ти гониш.
16. Та встань і стань на ноги твої;на се бо явивсь я тобі, щоб зробити тебе слугою і сьвідком того, що бачив єси, і що обявлю тобі,
17. вириваючи тебе від людей і від
